Самотня інформаційна війна Олександра Онищенка проти Порошенка є для екс-регіонала своєрідною сатисфакцією за вигнання та може допомогти уникнути екстрадиції на Батьківщину
Александр Онищенко (Кадыров)
Заява лондонського втікача Онищенка, що він буцімто намагався купити телеканал «112» для президента Петра Порошенка, стала по суті першою атакою персонально проти президента України з боку тусовки колишніх регіоналів. І відбулася ця атака одразу після обшуків в офісі компанії опоблоківця Вадима Новинського та декларації намірів позбавити мандата його однопартійця Миколи Скорика. Здавалося б за таких умов Онищенко міг би розраховувати на серйозну артпідтримку від колишніх однопартійців, але сталося геть інакше — головний коняр України у протистоянні з українською залишився сам один.
Хай там як, а у загнаного Юрієм Луценком аж за Ла-Манш пана Онищенка більш ніж достатньо і особистих підстав бити персонально по главі держави. Проблеми інших екс-регіоналів його не стосуються, тим більше, що в цій тусовці пан Онищенко завжди тримався дещо осторонь. Тому говорити про те, що його випади проти Порошенка — це частина якоїсь масштабної конратаки регіоналів, завчасно.
Суть «сенсаційного викриття» Онищенко, що вперше з’явилося на сторінках проросійського видання «Страна.ua», полягає в наступному — мовляв, Порошенко намагався скупити найбільші інформаційні канали країни, аби створити під власним контролем таку собі медіаімперію. В сфері інтересів президента, окрім каналу «112», буцімто були і «NewsOne», який пов’язують з екс-регіоналом Євгеном Мураєвим, та «1+1» Ігоря Коломойського.
Правда, нічого хоча б схожого на докази щодо двох останніх каналів немає. А от стосовно «112 Україна» Онищенко підкріпив свої слова навіть документом, який правда мало що доводить. За версією Онищенка, до нього звернувся Порошенко з проханням «купити для нього» 112 канал. І поки тривали переговори, власник каналу Андрій Подщипков та Онищенко навіть підписали меморандум про наміри, який і продемонстрував громадськості нардеп-втікач. В документі власник каналу нібито брав на себе зобов’язання «позитивно висвітлювати суспільно-політичних подій в Україні» в обмін на захист від «зазіхань» Нацради з питань телебачення та радіомовлення та зобов’язання викупити канал за суму не меншу 30 млн. доларів.
З боку Адміністрації президента, як стверджує Онищенко, в переговорах також брали участь Макар Пасенюк, якого називають інвестбанкіром Порошенка, та нардеп від БПП Сергій Березенко, скріншоти СМС-переписки з яким нардеп-втікач також оприлюднив.
Здавалося б, звинувачення Онищенка та його війну з Порошенком цілком могли б підтримати і інші екс-регіонали, але єдиним, хто хоч опосередковано спробував підтвердити його слова, став ображений на БПП Микола Томенко, який заявив, що Онищенко в перші роки після Майдану був «дуже близький до Адміністрації президента». Всі решта, в тому числі і власник «112 Україна» Подщипков, від Онищенка дистанціювалися.
В офіційній заяві телеканалу з цього приводу йдеться, що канал «не є учасником переговорів про продаж або пом’якшення своєї редакційної політики ні з ким з політичних діячів країни». А персонально Подщипков зазначив, що вів переговори щодо можливого продажу каналу як з Онищенком так і з Пасенюком, який виступав в якості радника Онищенка, але «Онищенко підписував всі попередні документи від свого імені, і наскільки мені відомо, діяв у власних інтересах». Цими словами Подщипков, звісно, звинувачення Онищенка остаточно не спростував, але й жодним словом не підтвердив.
Пасенюк же слова Онищенка про інтерес до каналу Порошенка взагалі назвав «дурницею та брехнею». За словами банкіра, Онищенко намагався купити канал собі і звертався до нього за допомогою в оформленні цієї угоди. Прес-служба нардепа Березенка зі свого боку назвала скріншоти СМС-переписки «аматорською підробкою». А в Адміністрації президента вчинили іще простіше, назвавши заяву Онищенка такою що «не відповідає дійсності та спрямованою на відволікання уваги від розслідування (справи щодо Онищенка)» та й по всьому.
Як бачимо, Онищенко у своїй війні з Порошенком залишився сам на сам, а його колишні однопартійці з Опоблоку не зрадили своїй звичці не сваритися особисто з президентом.
Тим більше, що Онищенко, хоч і перебував в Партії регіонів, ніколи не був надто своїм серед регіоналів та не гребував стосунками і з іншими гравцями, зокрема з Юлією Тимошенко. До того ж нинішній Опоблок, не кажучи вже про решту екс-регіоналів, що осіли у «Волі народу» та «Відродженні», прагне домовлятися з чинною владою, а не йти на пряме протистояння персонально з Порошенком. Опоблоківці, звісно, владу критикують — вони як ні як опозиція, але владу взагалі, жодних звинувачень на адресу персонально Порошенка від них ще не звучало. І це на тлі арешту Єфремова та обшуків у Новинського. І така поведінка цілком зрозуміла, надто багато в екс-регіоналів цінних активів аби ризикувати ними в справді безкомпромісній політичній боротьбі. Краще якось поки домовитись, а там почекати більш сприятливої політичної кон’юнктури.
Онищенку ж на відміну від його колишніх партнерів втрачати уже особливо нічого. Схоже на те, що ГПУ притисла Олександра Романовича більш ніж серйозно. З країни його вичавлено, бізнес, якщо і не зруйнований остаточно, то явно не може працювати як раніше і, відповідно, приносити стабільні прибутки на звичному рівні, навіть улюблену забавку — спортивних коней та можливість розважатися виступами на олімпіадах Онищенко втратив. То ж залишається втікачеві лише намагатися якось відбілитися іміджево, нехай ця справа абсолютно безнадійна — надто вже багато чорних плям на світлому образі головного коняра країни, та пробувати заляпати брудом своїх опонентів. Хай там яка, а все ж таки помста.
Чи матиме розпочатий Онищенком скандал якесь продовження? Навряд. Схоже на те, що всі можливі козирі опальний нардеп на стіл уже виклав. А якщо б ці козирі були реально загрозливими для того ж Порошенка, значно логічніше для Онищенка було б спробувати тихо домовитися без зайвих гучних звинувачень у ЗМІ. Тим більше, що шансів якось серйозно зашкодити главі держави у Онищенка немає. Швидше за все Олександр Романович намагається отримати хоч якусь моральну сатисфакцію за свої втрати та страждання та додати політичної складової до своєї справи. Тобто заробити собі на Заході імідж людини, що переслідується в тому числі і з політичних мотивів — як опозиціонер, що викриває намагання влади контролювати ЗМІ. Шансів не надто багато, але теоретично це має допомогти йому вберегти себе від екстрадиції до України, де на нього уже чекають СІЗО і суд.
В тему: Александр Онищенко: человек со вкусом скандала
Евгений Мураев: новый кандидат от старого харьковского клана
Две биографии Сергея Березенко: как политик «нового поколения» пиарится в США
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!