Игорь Радченко
Новым заместителем председателя Запорожской ОГА Константина Брыля назначен уроженец Луганской области Игорь Радченко, офицер батальона “Айдар” с позывным ”Рубеж”
Вновь назначенному заместителю 48 лет, по профессии он юрист, занимался адвокатской и правозащитной деятельностью в городе Рубежное Луганской области.
В июне 2014 года, когда Рубежное находилось под контролем боевиков, Радченко, к тому времени уже добровольца ВСУ (!!!) был похищен из собственного дома боевиками Павла Дремова. Несколько дней его удерживали в помещении Северодонецкого института “Химтехнология”, однако, по распоряжению, как предполагали луганские СМИ, именно Павла Дремова, отпустили.
После освобождения “треугольника” Северодонецк-Лисичанск-Рубежное украинскими военными в июле 2014-го, Игорь Радченко служит в батальоне “Айдар”, где возглавляет одно из подразделений.
В батальоне у Радченко возникает конфликт с одиозным командиром “Айдара” Игорем Мельничуком.
По данным следствия по делу Мельничука и словам самого Игоря Радченко, в феврале 2015 года “мельничуковци” напали на Игоря Радченко и трех других “айдаривцив” у Северодонецкого управления милиции, доставили их в Счастье, где противоправно удерживали. Радченко удалось сбежать только на одиннадцатый день плена.
Впрочем сам Игорь Мельничук в показаниях с парламентской трибуны заявил, что Игорь Радченко, в похищении которого его подозревают, готовил срыв проукраинского митинга в Луганской области. В подтверждение своих слов он продемонстрировал залу видеозапись с мобильного телефона, на которой Радченко говорит о срыве митинга.
Не менее одиозный бывший руководитель Луганской милиции Анатолий Науменко при этом считает, что “Радченко и Мельничук — это одного поля ягоды”.
“Игорь первично работал с Мельничуком, потом они поссорились, потом — и вовсе друг друга захватывать стали. Пусть они сами разбираются, кто из них лучше “, — рассказывал Науменко в интервью Левому берегу.
Также бывший главмент Луганщины обвинил Радченко в захвате Северодонецкого горотдела милиции, в то время как город уже был под контролем Украины.
“Севродонецкий — Радченко. Да-да, Радченко со своими людьми захватывал. Все эти дела расследует военная прокуратура. Я думаю, они поставят в этом точку “, — вспоминал Науменко в интервью.
Интересна также оценка, которую тогда дал Науменко настоящем заместителю запорожского губернатора.
“Игорь Радченко — хитрый и умный. И запомните: он гораздо умнее Мельничука. У него все в порядке со “извилинами”. Он всегда был адвокатом специфической когорты людей “, — резюмировал Науменко.
Однако, нужно понимать, что эти оценки, прежде всего, продиктовано претензиями, которые высказывал Игорь Радченко к одиозному руководителю луганской милиции.
Еще одно резонансное дело с участием Игоря Радченко — захват Лисичанского телерадиокомпании “Акцент” в октябре 2014 года в период парламентской избирательной кампании.
Тогда вооруженные “айдаровци” во главе с Игорем Радченко ворвались в помещение телекомпании и заблокировали ее работу.
“Приехали вооруженные люди в бусике с надписью” Батальон “Айдар”. В это время в помещении находились волонтеры представителя командования АТО в Лисичанске Виталия Шведова, вооруженные бойцы выставили их и предупредили, что если вернутся — прострел ноги “- описывают событие очевидцы.
“Айдаривци” ссылались на обращение к ним окружной избирательной комиссии, которая сообщала, что не может предоставить эфирного времени кандидатам из-за того, что помещение телекомпании захвачено неизвестными, а также обвиняли “Акцент” в сотрудничестве с боевиками.
В период, когда Лисичанск находился под контролем бандформирований, “Акцент”, действительно, с удовольствием предоставлял эфирное время боевикам, в частности предводителю батальона “Привод” Алексею Мозговому, и выпускал откровенно сепарськи новости. Однако в момент захвата “айдаровцами” на “Акцент” работали преимущественно волонтеры медиа группы штаба АТО, на частотах компании выходили программы Общественного ТВ, новости Эспрессо ТВ, а также местные новости — совсем не сепарськи, однако такие, которые не нравились многим участникам избирательной гонки , в частности бывшему нардепу-регионалу, экс-мэру Лисичанска Сергею Дунаеву, который до этих событий контролировал “Акцент”. Именно его заказ, по мнению волонтера медиагрупы штаба АТО в Лисичанске Александра Кобзаря, и выполняли “айдаровцы” во главе с Радченко, когда захватывали телекомпанию. Вместе с Радченко руководил захватом и помощник депутата Дунаева Евгений Байрамов.
Игорь Радченко, в октябре 2014 года также был участником избирательной гонки на Луганщине. Баллотировался в округе № 113 с центром в городе Сватово как самовыдвиженец, но проиграл выборы. Неудачным было и предыдущая попытка Радченко пройти в парламент. В 2012 году он баллотировался в народные депутаты от “Батькивщины” по 112-му мажоритарному округу, но также проиграл выборы.
Впрочем, у нового заместителя Константина Брыля есть опыт работы в исполнительной власти — Радченко входил в состав исполкома Рубежанской горсовета.
Из рядов Вооруженных сил Украины Игорь Радченко уволился недавно — 12 декабря 2015 по семейным обстоятельствам.
На новом месте работы “Рубеж” — Игорь Радченко будет заниматься силовыми направлениям, в том числе и вопросами обороны области, а также борьбы с криминогенной ситуацией в регионе.
От ОРД:
Странная, однако, кадровая политика в Запорожской ОГА. Назначать на должность замгубернатора “черного” адвоката, который специализировался на работе с автоворами и “возврате” за деньги похищенных машин. И к которому есть многочисленные вопросы относительно деятельности во время войны. Впрочем, Радченко уж отказался от прохождения конкурса на должность. Видимо, кто-то умный посоветовал не высовываться.
В тему:
За майбутнім губернатором Запоріжжя тягнеться “душок” Фірташа
Костянтин Бриль з’явився у Запоріжжі й матеріалізувався у кріслі першого заступника губернатора зненацька — у вересні цього року
16 грудня 2015, 17:15
Відсьогодні господарем Запорізької облдержадміністрації став мало кому відомий на Запоріжжі Костянтин Бриль. Кермо своєму тепер вже колишньому першому заступникові передав Григорій Самардак, якого вчора було обрано головою облради.
Костянтин Бриль матеріалізувався у кріслі першого заступника запорізького губернатора зненацька — у вересні цього року. І майже одразу став поводитися досить впевнено, по-господарські. Так, співрозмовники порталуDepo.Запоріжжя в облдержадміністрації кажуть, що він міг самостійно розпочати нараду, на яку затримувався Самардак, чи вести її в присутності губернатора. Останній не заперечував.
У розпал виборчою кампанії, коли обласна влада ще робила вигляд, що на мерських виборах у Запоріжжі існує справжня конкуренція між кандидатами від Опоблоку і БПП, саме Бриль неочікувано для багатьох почав демонструвати занадто дружне ставлення до ”ахметівських”.
За перебігом трьох пленарних засідань обласної ради, де депутати намагалися обрати й нарешті обрали керівництво, Костянтин Бриль незмінно спостерігав з першого ряду сесійної зали у компанії ахметівського топ-менеджера Ростислава Шурми. За словами очевидців, він також наглядав за всіма погоджувальними радами щодо обрання голови місцевого парламенту, що відбувалися у Самардака.
Хтось з експертів вважає, що “особливості поведінки” нового господаря ЗОДА в якійсь мірі є наслідком його ментівсько-митницько-СБУшного минулого, проте деякі припускають, що Костянтин Бриль мітить в господарі краю – на місце губернатора.
Чи є для цього підстави? І хто стоїть за генералом Брилем?
Для відповіді на ці питання достатньо заглянути в його офіційну біографію. Якими би химерними не здалися зигзаги його кар’єри на перший погляд – міліція, митниця, СБУ, держслужба, на другий стає зрозумілим, що “по життю” Бриля завжди вела “тверда рука”.
Першу він і не приховував – це була рука колишнього міністра МВД Юрія Кравченка, з яким родину Брилів пов’язували дружні стосунки. Саме за часів Кравченко на посаді міністра (1995-2001 роки) Костянтин Бриль і робив вдалу кар’єру в міліції (1993-2002).
Проте наприкінці 2002-го він йде з міліціонерів у митники та потрапляє в найближче оточення лобістів газового олігарха Дмитра Фірташа – Валерія Хорошковського та Анатолія Присяжнюка.
За часів Хорошковського на посаді голови митної служби Костянтин Бриль умостився в крісло директора Департаменту власної безпеки Державної митної служби України. Саме тоді відбувається гучний конфлікт між державним підприємством “Нафтогаз України” і “прокладкою” Фірташа RosUkrEnergo, під час якого Хорошковський підтримує газового олігарха, через що в нього виникає конфлікт з прем’єркою Юлією Тимошенко. Хорошковський йде з посади у листопаді 2008-го, тоді ж залишає митницю й Бриль.
Що робив генерал Бриль протягом буремного 2009-го, з’ясувати не вдалося, проте на початку 2010 року він з’являється вже у Службі безпеки України — невдовзі після того, як керівні посади там отримали сам Хорошковський та ще один лобіст інтересів Дмитра Фірташа, колишній голова правління “Чорноморнафтогаз” Анатолій Присяжнюк.
Черговий кар’єрний зліт генерала пов’язаний саме з Присяжнюком, якого в березні 2010 року було призначено на посаду голови Київської обласної державної адміністрації. Менш ніж за рік Костянтин Бриль стає його радником та заступником начальника управління з питань внутрішньої політики.
Йде з адміністрації він також разом з Присяжнюком. І несподівано знов повертається у Службу Безпеки України, яку тепер очолює Валентин Наливайченко, ім’я якого все частіше згадують поряд з Дмитром Фірташем.
Чи варто дивуватися, що у свій другій похід в СБУ генерал там не затримується, і за два місяці після відставки Наливайченка також залишає службу, щоб матеріалізуватися вже у Запорізькій області — у кріслі першого заступника губернатора. А ще за три місяці стає господарем ЗОДА, хоча і з приставкою “тимчасово виконуючий обов’язки”, та можливим претендентом на повноцінну посаду губернатора. Адже в “олігарха в екзилі” є чимало інтересів на Запоріжжі.
Втім, питання, хто і навіщо лобіює це призначення зараз, поки що лишається відкритим.
Більше про життя в Запоріжжі та області читайте на Depo.Запоріжжя