У запеклій боротьбі українського чиновництва з електронним декларуванням, здається, перемагають перші
Після нокауту, завданого е-деклараціям головою Національного антикорупційного бюро Артемом Ситником минулого тижня, міністри Павло Розенко (подробнее про него читайте в статье Павел Розенко. История министра субсидий и пенсий), Ігор Жданов та Юрій Стець влаштували справжнє добивання. При чому ногами.
Але все по порядку. Тиждень тому Ситник заявив, що детективи його відомства е-декларацій не заповнюють, і іншим не радять, бо існує обґрунтований сумнів у їхній законності. Мовляв, форма для заповнення на сайті Нацагенції з запобігання корупції не відповідає встановленій тією ж НАЗК формі. В чому саме полягала суть претензій Ситника достеменно не відомо і досі, принаймні голова НАЗК Наталія Корчак всі його закиди рішуче спростувала, заявивши, що усі букви і коми закону дотримані цілковито.
Тим не менше, не пройшло й п’яти днів як на засіданні уряду свої претензії до е-декларацій висловили одразу три міністри, і знову ж таки в чому конкретно ці претензії полягають до кінця не зрозуміло. Так, пан Розенко зазначив, що не може заповнити деякі пункти в декларації. «Введені нові поля, які я не можу заповнити, але без їх заповнення я не можу подати декларацію. І виходить так, або мені треба писати некоректну інформацію. Або не подавати взагалі, бо в неповному вигляді декларація не подається до сайту НАЗК. І от в мене питання — як цю некоректну інформацію потім протрактує суд?»
Претензії Розенка підтримали Жданов і Стець, претензії яких більш зрозумілі. Жданов поскаржився, що не має технічної можливості зберігати на сайті чернетки декларації, а Стець незадоволений тим, що не може заповнювати декларації з різних комп’ютерів.
З іншого боку атаку на е-декларування продовжив нардеп від «Самопомочі» Остап Єднак, який заявив про несанкціоноване втручання в зміст його декларації. За його словами, за добу з документу зник один з пунктів, тобто знову піднявши питання недостатньої захищеності е-декларацій від зламу, що також ставить під сумнів їхню легітимність.
Однак, все ж особливо цікавими виглядають претензії до НАЗК від Розенка. Справа в тому, що він так і не пояснив, які саме поля і чому не може заповнити, або може, але некоректними даними. Хоча мав би таке пояснення надати, адже наразі складається враження, що пан Розенко намагається у такий спосіб просто ухилитися від заповнення декларації.
На урядовому порталі, варто зазначити, паперова декларація Розенка за минулий рік присутня. Така собі типова декларація українського чиновника, в якій ані пан міністр, ані члени його сім’ї не володіють жодним нерухомим майном. Весь їхній скарб — Toyota Highlander 2011 року та зарплата (трохи більше 6 тис грн. у міністра та близько 7 тис. у дружини).
Є у Розенка і е-декларація, правда в доволі дивному вигляді «повідомлення про суттєві зміни», в якому зазначено виключно про наявність частки квартири ціною в 450 тис. отриманої Розенком в якості подарунка від матері 28 вересня цього року. Хай там як, а питання, де і за які кошти проживає віце-прем’єр-міністр з дружиною та двома дітьми і чи вистачає йому скромної зарплатні на утримання недешевого позашляховика, для НАЗК та й для українського суспільства мало б бути актуальним, і е-декларація певною мірою допомогла б на нього відповісти, але на заваді стоять «нові поля», сумнівна легітимність через неспівпадіння якихось ком з заздалегідь затвердженим зразком та не менш сумнівна захищеність.
Отже в підсумку в питанні е-декларування ми маємо нагромадження проблем, незрозумілостей і сумнівів здатних, якщо не поховати остаточно це антикорупційне починання, то принаймні перетворити його на звичну нам усім бюрократичну профанацію, яким, власне, і було паперове декларування чиновниками до впровадження електронного варіанту.
Як результат за 20 днів до завершення терміну обов’язкового декларування е-декларації, за словам голови НАЗК Наталії Корчак, заповнили близько 5 тисяч чиновників, тобто лише 10% від загального числа. Переважно це, чиновники нижчої та середньої ланки та тих же ланок судді і прокурори. Правда всі ці декларації мало відрізняються від того, що було до впровадження е-декларування, як були злидарями наші чиновники, так і залишаються, як записували свою нерухомість та автівки на тещ і бабусь, так і записують.
При цьому прем’єр-міністр Володимир Гройсман вкотре нагадав, що термін у який усі суб’єкти декларування повинні заповнити е-декларації спливає 31 жовтня, і під кінець цього дня «все має бути заповнено бездоганно».
Як бачимо, на шляху утвердження е-декларування в якості хоч якось ефективного інструменту ще дуже і дуже багато перешкод. Спершу потрібно аби всі 90% тих, від кого це вимагається, таки заповнили е-декларації вчасно, незалежно від того, що там думають в НАБУ чи окремі міністри щодо їхньої легітимності. При цьому сама система е-декларування має чисто технічно витримати це навантаження, та довести свою здатність не бути свідомо зламаною зловмисниками. Знаючи особливу обдарованість наших технарів та зацікавленість багатьох у дискредитації системи, виключати зрив декларування через технічні проблеми аж ніяк не можна й досі.
Втім, навіть успішне та вчасне заповнення усього реєстру е-декларацій — це аж ніяк не кінець історії, а її початок, адже після цього представлені декларації потрібно перевірити, та відреагувати на порушення, тобто притягувати тих, кого належить до відповідальності. І саме характер реакції на декларації і покаже, яким буде підсумковий ефект від е-декларування.
От тільки здійснювати перевірку декларацій мають спеціалісти НАБУ — організації, яка принаймні поки вважає самі декларації юридично нікчемними, і відповідно перевіряти, за їхньою логікою, їм буде просто нічого. З іншого боку з думкою НАБУ не погоджуються в НАЗК і міняти форму декларацій начебто не планують. Як виходитимуть з цієї патової ситуації усі сторони поки невідомо, але вочевидь хтось має поступитися позицією. Або НАБУ погодиться з легітимністю декларацій, або НАЗК виправить їх так, як вимагають колеги-антикорупціонери. Схоже, що без арбітра у вигляді найвищих органів влади обійтися буде неможливо.
Але найголовніше це те, як саме перевірятимуть е-декларації. Якщо в НАБУ обмежаться формальною стороною питання — кількістю заповнених полів, юридичною правильністю формулювань, орфографічними помилками, нюансами округлення цифр — то вони ризикують просто потонути в бюрократичному морі з кілька десятків тисяч декларацій з мінімальним ефектом. Суспільство у свою чергу вимагає аби детективи НАБУ звертали в першу чергу увагу на невідповідність задекларованих доходів з рівнем життя наших можновладців. Але ймовірність того, що НАБУ, яке спіткнулося уже на самому факті е-декларування, дійде до цієї стадії, чесно кажучи, не здається надто високою.