Павел Павлышин
Гендиректор Ровенской АЭС и депутат Ровенского облсовета Павел Павлышин в очередной раз стал фигурантом скандальной ситуации, нецензурно обругав на заседании Ровенского облсовета активистов. Этот инцидент произошел 12 июня.
Как сообщает портал studinfo.org.ua, депутат и действующий генеральный директор Ровенской АЭС Павел Павлышин повел себя слишком «эмоционально» во время обсуждения кандидатур на должность директора КП «Международный аэропорт Ровно».
Это далеко не первый случай хамского поведения чиновника. К нам в редакцию пришло письмо от одного из работников Ровенской АЭС, которой руководит Павел Яремович Павлышин. Так как в Кузнецовске, где находится атомная станция, другой работы практически нет и работой на АЭС этот работник дорожит, то по понятным причинам, он попросил остаться неизвестным.
Вот, что пишет работник РАЭС:
«Павел Яремович Павлышин – весьма нахальная, самовлюбленная и бесцеремонная личность, которой чуждо приличное воспитание и людские ценности. Со своими подчиненными, а коллектив Ровенской АЭС насчитывает около 8 тыс. человек, он общается всегда с использованием нецензурных и матерных выражений, а самих работников за людей не считает вообще».
Трудовой путь
Павел Павлышин начал свой трудовой путь на Ровенской АЭС с простого инженера реакторного цеха №2. За недолгое время он занял должность Начальника УТЦ (Учебно-тренировочной центр). Позже стал заместителем главного инженера по эксплуатации блока №3,4 и, казалось бы, следующая должность – это либо главный инженер, либо генеральный директор. Однако аварийная ситуация, которая случилась на энергоблоке №3 в 2009 году, немного приостановила его карьерный рост и он был понижен снова до начальника УТЦ (Учебно тренировочный центр Ровенской АЭС).
Но вовремя вступив в Партию регионов и заручившись поддержкой ставленника Януковича губернатора Ровенщины Василия Берташа, ему удалось возобновить продвижение по карьерной лестнице. И 12 июня 2012 года Юрий Недашковский представил Павла Павлышина как генерального директора Ровенской АЭС.
После своего назначения на руководящую должность, как и все руководители времен Януковича, он сразу же прошел в Ровенский областной совет по спискам Партии регионов.
Яблоко от яблони…
Евгений Павлышин
Павлишин попытался «протащить» в депутаты и своего сына Евгения (в народе Женя Павлышин). Но Павлу Яремовичу это не удалось, так как избиратели города Кузнецовск воспринимают сына гендиректора как местного «царька». Он владеет в городе сетью магазинчиков, которые торгуют сигаретами и, по слухам, легкими наркотиками. Также с недавнего времени в его собственности появилась сеть магазинов, которые продают слабоалкогольные напитки, бутерброды, кофе и чай. Ездит Павлышин-младший на спортивном кабриолете BMW, а «решает сложные вопросы» за него его отец. Именно сын Павлышина установил единственный магазин на территории базы отдыха РОК «Белое озеро», который находится на балансе Ровенской АЭС. А в его предпринимательскую деятельность «недостаточно сильно», благодаря папе, вникает местная налоговая инспекция. Также хорошо известна история с участием Жени Павлышина в отмывании денег МММ Сергея Мавроди 2011-2012 годов в Кузнецовске, когда множество обманутых вкладчиков были озлоблены на отпрыска Павлышина и тот даже некоторое время не показывался в городе, пока папа «не замял» все дела сына.
Все нажитое «непосильным трудом»
Известно, что после назначения на должность генерального директора Ровенской АЭС господин Павлышин, сразу же сменил старенький автомобиль на внедорожник JEEP, а также выстроил трехэтажный коттедж. Именно с постройкой данного имения связано несколько резонансных проишествий, которые ни работники АЭС ни сам Павлышин не очень хотят вспоминать. По словам источника, именно к этому коттеджу были проведены теплофикация и водоснабжение – за счет Ровенской АЭС и силами рабочих атомной станции. Среди недели в рабочее время, врезавшись в теплосеть одного из цехов (Транспортный цех) Ровенской АЭС были проведены к дому Павлышина все необходимые коммуникации.
«Такой коттедж в Кузнецовске может позволить построить себе человек, у которого есть в наличии 100 -150 тыс. долларов США. Откуда у Павла Яремовича за 1 год появилось столько денег? Он является работником госпредприятия, а зарплата на Ровенской АЭС – белая. С нее платятся все налоги и отчисляются проценты в бюджет Украины. Таким образом, официальная зарплата гендиректора составляет не более 20 тыс грн за месяц, а построил коттедж и купил машину Павел Яремович в течении всего одного года», — рассказывает работник РАЭС.
Организатор «титушек»
Также достоверно известно, что в период Евромайдана именно Павел Павлышин направил в Киев целый автобус, так называемых «титушек» для участия в Антимайдане. В число лиц спортивной внешности входили работники атомной станции, которые во время того, как находились в Киеве числились на рабочем месте и получали зарплату. В период данных событий сгорел автобус Ровенской АЭС. Многие работники атомной станции после победы Евромайдана понадеялись, что все деяния Павлышина не останутся незамеченными новой властью. Однако ему удалось «замять» дело о «сожженном автобусе титушек», который стоял на балансе Ровенской АЭС. Также ему удалось не попасть в мусорный контейнер в городе Ровно перед заседанием облсовета в период «мусорной люстрации». Павлышина не вывел из равновесия и тот факт, что его фамилия была на своеобразной «аллее позора» в городе Ровно, которую соорудили активисты после Евромайдана.
«Жити по-новому»?
«По сегодняшний день, хотя уже больше года мы «живемо по-новому», Павел Яремович Павлышин руководит Ровенской АЭС. В своей речи к любому работнику АЭС он применяет нецензурные выражения. Нахамить, обругать или унизить человека – для него не составляет никакого труда и делает он это без зазрения совести. К тому же, похоже, он замечательно влился в коллектив пропрезидентской партии БПП (вступил он в партию Порошенко или нет, неизвестно, но на прошедших выборах поддерживал члена БПП Василя Яницкого, который был выбран в ВРУ по округу №155 Ровенской области)», — утверждает источник.
Павел Павлышин и Владимир Ткачук (в центре)
В данный момент Павлышин подтягивает к себе в команду бывших регионалов, которые лишились должностей после смены власти. Павел Яремович трудоустроил на Ровенскую АЭС бывших коллег по Партии регионов: экс-глава Владимирецкой райгосадминистрации Владимир Ткачук трудоустроен директором РОК «Белое озеро»; директором СПТУ №12 города Кузнецовск (которое входит в состав РАЭС) с мая 2015 года является подчиненный Ткачука Ярослав Березюк. Также не остался без работы еще один заместитель главы Владимирецкой райгосадминистрации Ровенской области Петр Вакулич, который работает в УТЦ ВП РАЭС. В свою очередь, молодым специалистам, которые окончили профильные ВУЗы на работу на Ровенскую АЭС устроиться очень непросто.
Как отмечают работники Ровенской АЭС, «скорее-всего, как и все местные экс-регионалы, Павлышин люстрирован не будет и, следовательно, на Ровенской АЭС в ближайшее время порядка и законности – тоже не будет».
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!
Інженер — хоче стати начальником))) бо хто П лиже, той стає начальником! Додам: Женька П. мав тютюнові кіоски, згідний. Але після, як став П ГД скупив землю в місті немало, секенд в центрі міста побудував. Менти, які відмазали Женьку від наркоти працюють на аес, з гарною з/п. Останнього нач.міліції зразу взали на аес інженером 1 кат., прості люди по років 10-15 чекають такого підвищення. Про хатинку і як вели тепло туди, правда все робилося в робочий час працівниками аес. Ще забули про моцик харлей. І давайте згадаємо вибори в парламен, як люди П. їздили і міняли бюлетні, ті вже поставали начальниками… Ось так і живемо, і боїмося щось проти сказати, бо виженуть з роботи — ти є неугодний П
Відчувається рука Степана Жданюка, який на таких публікаціях хоче знову в мери. На 90 % брехня високої якості. Відносно грубих слів при спілкуванні брехня, незаконне підключення до тепломереж з використанням працівників РАЕС брехня, Павлишин ніколи не був членом ПР, непрозорі прийоми на роботу брехня і так далі
На УТЦ запускався повномасштабний тренажер, здавали його амерекоси, за підпис акту заплатили 100к $, так звісно син П.Я. брав кредити…
До речі про НТЦ, коли ригі були при владі, головний риг рівненщени Берташ з П. замутили в НТЦ бурштинову кімнату, бля комплекс реабілітаційний не добудований, а П. по слухам 2 ляма викинув на ту кімнату, уродство…. і то на бурштин гроші є, а для меблі нема))) йопт. За ті гроші можна було добудувати комплекс, а так стоїть і гниє далі…
Сраколизники. На 100 % правда написана. Мудак и гнида. И люстрация за ним плачет. А за Женьку….. Если бы не папа, давно зону топтал.
Уважаемые комментаторы! Если у вас есть точка зрения противоположная изложенной в данной статье, мы с удовольствием ее опубликуем. Основные условия: 1. точка зрения должна быть оформлена в полноценный материал; 2. материал должен быть подкреплен фактами
Адрес для отправки материалов: [email protected]
Треба розбиратись і прибирати ці клани мажорів з маленьких працьовитих городків адже такі як Павлишин творять що хотять вони нас простих роботяг рахують мусором ,а на закони плюють з висока так не може продовжуватись потрібно вже нарешті наводити порядок і притягувати до відповідальності таких людей як Павлишин П.Я. і його синок.
Vadik deputat
17.06.2015 в 19:16
Відчувається рука Степана Жданюка, який на таких публікаціях хоче знову в мери. На 90 % брехня високої якості. Відносно грубих слів при спілкуванні брехня, незаконне підключення до тепломереж з використанням працівників РАЕС брехня, Павлишин ніколи не був членом ПР, непрозорі прийоми на роботу брехня і так далі
я например , работал в коттедже в робочее время , а вы если лижете то делайте это чуточку не3аметней… человек 12 свидетелей есть.
Да уж не знал, что есть еще те, кому наш директор нравится… Предлагаю подобным личностям сразу подписаться под комментами, и глядишь — повысят в должности или квартиру дадут. А если честно, то это 10% от того что можно было написать. Это кумовство и панибратство на РАЭС — достало. А царьки Павлышин и ему подобные в Кузнецовске — охамели впередел. Тот кто писал, что Павлышин не матерится — то матерится, еще как, видимо пиз.юлей от него не получали и не слышали… Сапожник- нервно курит в стороне…. Кто не подлизал Павлу Яремовичу — еще не поздно!
Вибори почалися!!!!! Ура!!! Знову Степан Жданюк на чорному піарі хоче проіхати))) І як завжди нічого невкласти,спочатку на Фрідмані,Калісніченку а зараз на Павлишині
І при чому тут Жданюк????? Котедж павлишина підключений до водопостачання до АТЦ,і як ти гадаєш,хто за воду платить?????І все інше правда,і по поводу тітушок,і по поводу що його мажор займається наркотою,і все інше правда,тут же писали,хоч підлизнути павлишину,роби це менш помітно
Який в жопу Жданюк!!! Є реальні речі які діють в м.Кузнецовськ, а особливо на РАЕС! Павлишин, ставить на посади тупих оленів, за те своїх, які будуть виконувати його команди незадумуючись!!!
Це тому хто каже шо він не був в ригааах:
Обраний по одномандатному виборчому округу № 36 (м.Кузнецовськ) від Партії Регіонів.
Да при чем тут выборы? Действительно эти царьки местные поддостали. Им закон не писан. Когда уже порядок наведут?
Стоп…А на рахунок чогось нормального, а на рахунок порядку, на станції такого порядку ще небуло…Яремич зробив для всіх більше доброго, ніж того що пишуть…йог опідтримують відсотків 80 точно..дрючить. .правильно..Ми шо пельмені печемо чи шо?. .атомна станція це не шуточки. .царьок не Женя. ..царьки. .Гоща, бондарь, кухар, і багато інших скритих.станційних руководітелей ..Яреми як і Женя сам себе зробив. ..А стаття заказ. .На рахунок ригів. .У нього був вибір, думаю ні. ..доречі між ригі. ..сспеціалісти нормальні. .вакуліч господар як і ткачук. .вміють працювати і давати результат. ..Як і Яремич.. .Якщо якомусь уй ку. . завідно… . . .тохай працюють над собою. ..А статтю нахерачив жданюк або анощенко. ..яремич за тебе всі. .і нехер розстраюватись. .Через всяких уродів
І як таких як ти земля носить,тобі і таким як ти тут вже писали,хочеш лизати,зроби якось тихіше
Яремович строгий и прямой дядька который любит порядок и последовательность, а нашим персональным бездельникам ето не нравиться так как приходиться выполнять свою работу, а не играть в цехах в картишки. И если действительно папа пробивает сыночка, то почему он занимаеться мелкой предпринимательской деятельностью а не сидит сибе спокойно в кресле на РАЕС на отличную зарплату
А почему в предпоследнем комментарии не подписались, мол, Вася Иванов с реакторного второго, работаю оператором и хочу быть НСБ? А если по-честному, то в статье все по- правде. Только все об этом боятся сказать вслух, так как могут быть проблемы. Кадровая политика на АЭС — хуже некуда. Вы посмотрите кто нами руководит: ставленники Павлышина — Григораш, Куроедов, такое же хамло как и директор, и им подобные. С тоской вспоминаю Фридмана, царство ему небесное, отличный мужик и справедливый руководитель, отличный хозяйственник, Колесо, тоже царство небесное. Хоть и никакой был, но пакости ни кому не сделал. А скольких Яремович сьел? Сухоносенко, Кум Павлышина, уехал аж в Россию, Комарица- отличный специалист, убежал, Комаринского довел и убрал???? Люди, давайте смотреть совести в глаза! Павлышина давно надо перевести слесарем месить бетон в РБЦ! А перед этим расследовать тёмные делишки его и его сын очка.
Правдолюби та будьте хоч чесні перед собою, а коли не знаєте не гавкайте.
Вибори в місцеві органи на носу. Хтось вперто хоче вивести з рівноваги реального кандидата і обливає його. Котедж будувався ще задовго до директорської посади, опалення автономне, лічильники обліковують все що надходить ззовні, а щодо карєрного росту, то зайдіть на станційний сайт. Щодо дисципліни на РАЕС то його кроки похвальні. Нічого на станції робити алкашам, наркошам і неробам. На нашій станції саме з його приходом стала прозора система прийому на роботу спеціалістів. Хоча бєздельніка Анощенка всетаки прийняв.
Якщо ви не в курсі, то за Анощенком залишалось його попереднє місце роботи за законом це раз! Саме Анощенка вибрала громада міста, переважно працівники ВП РАЕС, мером, а не корупціонера Куца!
видимо с утра на селекторе получили внегласное распоряжение оставить комменты в поддержку Пахана, ну ну. давайте лижите анал дальше!
Підтримую
Утверждение интересное и бредовое, так как ПЯ с 15.06 в отпуске.
Боже сколько можно обливать Яремовича грязью?! самим то не надоело?!вонючий черный пиар кузнецовских дибилов которые рвутся к власти!Желаю от чистого сердца завистники,что бы оно все Вам вернулось бумерангом!
ПОлностью поддерживаю комментарии по поводу того что АЕС серьезный обьект где надо работать а не х**** страдать,там вам не отдых….и правильно Павлышин делает,что Вас гАняет говнюков,с вами по-другому не льзя,Вас Жалей,так вы ноги вытираете об человека,неблагодарные!Была бы возможность высечь ,кто такую херню пишет на директора,мордой об асфальт потерла бы!
ЗАВИДУЙТЕ МОЛЧА!!!И РАБОТАЙТЕ НОРМАЛЬНО!!!и не будет Вам никто тревожить,и напрягать!
Жданюк Степка,ты забыл как ты получил по морде от покойного Фридмана ?!Вспомни за что!!!Видать надо напомнить!!!
Даааа,бачу вже донесли вже до павлишина про статтю,сраколизи почали оббілювати свого пахана
Сразу видно,статью писал человек с огромным чуством зависти и мелкой черной душонкой! Кто хорошо знает Павлышина, тот знает его во-первых: как отличного администратора и хозяйственника, во-вторых: да он очень любит порядок во всем ,нецензурных выражений от него не слышала, хотя наши люди ведут себя зачастую так , что без мата не объяснить….Уверена , что при назначении его на должность директора были учтены именно эти его деловые качества .
По поводу коттеджа и машины , мне было бы стыдно за страну и за атомную энергетику где директор станции живет в маленькой квартире и ездит на » жигулях» .Есть хорошее выражение : » Не считайте чужих денег- своих не будет»
Тут автор( к сожалению аноним) пишет о трудностях трудоустройствыа на АЭС, так именно с приходом Павлышина на станциюначали набирать работников по согласованию и рекомендации нач.цехов .
По поводу » Алееи позора». Если на сегодняшний день такие люди как Т.Черновол( антикоррупц комитет) находятся на «Аллее Славы» , то пусть Павлышин лучше будет на другой стороне
По поводу » титушек» : разговоры ходили давно, но ни одного человека командированного директором на Антимайдан найти не удалось.
По поводу сына: меня интересует , автор никогда не возмущался , почему в Кузнецовске все маршрутные таксми принадлежат сыну депутата Лешканца?
Вообще считаю, что АЭС это стратегический объект и там должен быть порядок, за что благодарна Павлышину. А почему он не подвергся люстрации, потому что он РАБОТАЕТ, в отличии от автора статьи, который только и может что человека грязью облить( видимо хорошо взгрел его Павлышин). Кто относится к своим обязанностям с такой же ответственность как Павлышин, тот в его команде и на его стороне….
Згадую електорат Яника, єдиний аргумент на його підтримку — він «хазяйствєннік», знаєм до чого довело країну його хазяйствіє, цей з тієї ж опери! А щодо синка, так моїй жінці довелось на нього порацювати, відпрацювавши місяць зарплату вона так і не отримала, доречі це майже правли для нього! А ще, «Женя» досить рано почав свою бізнес кар’єру, в 9-му класі крав і перепродавав підручники у своїх однокласників!
По поводу титушек — приходил и говорил что просто зарабатывал денги. Их всех регов собрали за 300 грн. — каждому и отправили на Киев. Лично знаю такого себе П. — мне его как пацана без перспектив — жаль, (семья, ребенок) а статья правильная — НАКИПЕЛО И ДОСТАЛО!! Выборы… выборы — очередные грабли ( грабь + бл.. )…..
Уважаемые комментаторы! Редакция нашего ресурса открыта для всех мнений относительно любой статьи на сайте. Валентина, если у Вас есть предположения, кому именно понадобилось распостранить данную информацию о Павлышине в медиа-пространстве, Вы можете открыто об этом сообщить. Более того, все ваши умозаключения относительно этой темы, оформленные в качестве статьи, будут опубликованы на нашем сайте. Спасибо за участие в дискуссии.
Если у вас имеется информация о коррупционных действиях оппонентов Павлышина или его недоброжелателях — присылайте материал [email protected]
Валя, а чего фамилию не написала, чтоб орден было легче вручить за отмазку для босса? Такие слова. Поцелуйте его в жопу и признайтесь в любви! Что за подхалимничество? Какой порядок? Издевательство над людьми. Павлышин ценит лишь любимчиков и подхалимов. А остальные для него грязь и низший сорт!
Вам » Волынянка» , наверное, трудно понять, что мне не нужны медали и не работаю я уже на станции. Просто очень обидно,когда людей до которых не могут дотянуться, пытаются опустить до своего уровня , обливая грязью. В одном могу вас уверить: вам до Павлышина- как до НЕБА, сколько бы вы не старались…На счет сына, стесняюсь спросить, у вас у всех дома Ангелы растут?
Боже упаси до него дотягиваться! Чтоб меня так грязью обливали? А почему про Панащенко из ХАЭС не написали или про Тищенко? Может эти руководители просто-напросто устраивают? И не одно моё мнение, что сейчас на станции у нас обстановка припаршивая. Есть любимчики, для которых везде зелёный свет, а есть отличные специалисты, которые мордой не удались и лизать жопу не умеют поэтому сидят в яме, или тех, кого Павлышин на пенсию поотправлял. Почитайте выше посты. Там с фамилиями такие же недовольные как я отписались!
Удивляет следующее, а именно позиция владельцев сайта:
публикуется абсолютно анонимный материал от «работника АЭС, по понятным причинам пожелавшего остаться неизвестным». Т.е. формируется абсолютно «желтый» вброс абсолютно непроверенной, не документированной информации. Нет, чтобы автор письма заявил: «Да, я Иван Петренко (имя любое), я хочу заявить о следующем и подтверждаю это документально. А именно: директор мне не нравится потому, что 1) меня, бездельника, наказали, за то, что я плохо учился, работать не умею и спал на работе или 2) статью мне заказал следующий гражданин (вариантов много, выбирайте) или 3) мне не нравится директор, т.к. в детстве он со мной играл в песочнице и забрал совок или 4) другие любые варианты на выбор, их масса… Ну и под конец: «Смотрите документы!» Тогда все понятно — вытащен скелет и пусть громада знает о «бесчинствах чиновника».
А тут сразу же начинается грызня между «правдолюбами» и так называемыми «сраколизами». А авторы сайта подогревают: «Давай еще, давай!» Ну видно же, что сплошная заказуха, брызжущая злобной слюной! Какие цели преследуете, панове? В результате и сайт в почете и грязью все успели друг друга полить, только опять же сайт в стороне, а «анонимный работник» вместе с редакторами сайта довольно потирают руки.
И еще хочется «Волыняку» прокомментировать:
чего ж так убого пишем про бедных и несчастных угнетенных? Таких несчастных, что: 1) всю свою профессиональную карьеру Сухоносенко (Кум) мечтал, спал и видел, чтобы свалить с нашей страны. И еще с 90-х имел второе гражданство и краснокожий паспорт с двуглавым орлом в кармане. И «убежал» не куда-нибудь , а с ЗН УТЦ РАЭС на ЗГИ по персоналу Балтийской АЭС на зарплату в 3 раза выше. 2) И Комарица тоже не в чистом поле очутился, а на зарплате также в разы выше, чем на РАЭС. И не где-нибудь, а говорят, что в ДТЭК! 3) И наверно директор «виноват», что у Комаринского выявили тяжелую форму диабета?
Если писать взялись, так хоть в теме будьте. Чувствуется голос из «ямы», т.е. из пом. А-246. Такие дела…
А работать честно и достойно, на благо Украины и станции, большинство все так же не хотят, зато языками почесать — милое дело.
ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27.02.2009 N 1
Про судову практику у справах про захист
гідності та честі фізичної особи,
а також ділової репутації
фізичної та юридичної особи
З метою забезпечення правильного й однакового застосування
судами законодавства, що регулює захист гідності та честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є дати судам
такі роз’яснення:
1. Конституцією України ( 254к/96-ВР ) кожному гарантується
право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів
і переконань (стаття 34).
Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України
( 254к/96-ВР ) кожен зобов’язаний неухильно додержуватися
Конституції та законів України, не посягати на права і свободи,
честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на
вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов’язок
не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що
ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
У зв’язку з цим статтею 32 Конституції України ( 254к/96-ВР )
передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну
інформацію про себе і членів своєї сім’ї. Ніхто не може зазнавати
втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків,
передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання,
використання та поширення конфіденційної інформації про особу без
її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при
вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації
повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу
думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та
переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської
гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і
сімейне життя, судовим захистом права на спростування
недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
2. При розгляді справ про захист гідності, честі фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи суди
повинні точно і неухильно застосувати положення Конституції
України ( 254к/96-ВР ), Цивільного кодексу України ( 435-15 )
(далі — ЦК), законів України від 16 листопада 1992 року N 2782-XII
( 2782-12 ) «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в
Україні» (далі — Закон про пресу), від 2 жовтня 1992 року
N 2657-XII ( 2657-12 ) «Про інформацію», від 21 грудня 1993 року
N 3759-XII ( 3759-12 ) «Про телебачення і радіомовлення»
(у редакції Закону від 12 січня 2006 року N 3317-IV) ( 3317-15 ),
від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР ( 540/97-ВР ) «Про державну
підтримку засобів масової інформації та соціальний захист
журналістів» та інших нормативно-правових актів, що регулюють
вказані суспільні відносини.
Крім того, враховуючи положення статті 9 Конституції України
( 254к/96-ВР ) та беручи до уваги ратифікацію Законом України
від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого
протоколу та протоколів N 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття
Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV ( 3477-15 ) «Про
виконання рішень та застосування практики Європейського суду з
прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про
захист прав людини і основоположних свобод
(Рим, 4 листопада 1950 року; далі — Конвенція) та рішення
Європейського суду з прав людини як джерело права, а також
враховувати роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України
від 1 листопада 1996 року N 9 ( v0009700-96 ) «Про застосування
Конституції України при здійсненні правосуддя».
3. Вибір способу захисту особистого немайнового права,
зокрема права на повагу до гідності та честі, права на
недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із
тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і
спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який
регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв’язку з цим
суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК
( 435-15 ) захист особистого немайнового права здійснюється у
спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими
способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення
та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних
способів захисту відносяться, наприклад, спростування
недостовірної інформації та/або право на відповідь
(стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються
особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.
4. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності,
честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними
категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон
надає значення самостійних об’єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної
фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю
пов’язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих,
яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки)
загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою
репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна
оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею
трудових, службових, громадських чи інших обов’язків. Під діловою
репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких
товариств, фізичних осіб — підприємців, адвокатів, нотаріусів та
інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської,
професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як
учасник суспільних відносин.
Виключення становить надане в статті 2 Закону України
від 7 грудня 2000 року N 2121-III ( 2121-14 ) «Про банки і
банківську діяльність» поняття ділової репутації, яка визначається
як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає
можливість зробити висновок про професійні та управлінські
здібності такої особи, її порядність та відповідність її
діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до
правовідносин, на які поширюється цей Закон.
5. Відповідно до статей 94, 277 ЦК ( 435-15 ) фізична чи
юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок
поширення про неї недостовірної інформації, має право на
відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при
спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при
реалізації права на відповідь — особа має право на висвітлення
власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення
особистого немайнового права без визнання її недостовірною;
б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а
відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
6. Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації
вправі пред’явити фізична особа у разі поширення про неї
недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права,
а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім’ї,
родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні
особисті немайнові права.
Відповідно до положень статті 39 Цивільного процесуального
кодексу України ( 1618-15 ) (далі — ЦПК) при поширенні такої
недостовірної інформації стосовно малолітніх, неповнолітніх чи
недієздатних осіб з відповідним позовом до суду вправі звернутися
їх законні представники. Якщо поширено недостовірну інформацію про
особу, яка померла, з відповідним позовом вправі звернутися члени
її сім’ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи, навівши у
заяві такі обставини: характер свого зв’язку з особою, щодо якої
поширено недостовірну інформацію; у який спосіб це порушило
особисті немайнові права особи, яка звертається до суду.
У разі поширення недостовірної інформації, що порушує
особисті немайнові права юридичної особи або її структурного
підрозділу, позов вправі пред’явити орган цієї юридичної особи.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися
органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та
інтереси інших осіб (частина друга статті 3, стаття 45 ЦПК)
( 1618-15 ).
7. Відкриваючи провадження у справі, суд має з’ясувати, за
правилами якого судочинства підлягає розгляду заява. При цьому
слід виходити з компетенції суду щодо розгляду цивільних справ,
зазначеної в статті 15 ЦПК ( 1618-15 ), та враховувати положення
статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (далі — ГПК). Оскільки характер спірних правовідносин
є цивільно-правовим (незалежно від суб’єктного складу), то всі
справи зазначеної категорії підлягають розгляду в порядку
цивільного судочинства, за винятком справ про захист ділової
репутації між юридичними особами та іншими суб’єктами
підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої
підприємницької діяльності, що розглядаються в порядку
господарського судочинства.
Справи зазначеної категорії не можуть розглядатися за
правилами Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (далі — КАС), оскільки такі спори не мають
публічно-правового характеру, навіть якщо стороною в ньому
виступає суб’єкт владних повноважень.
8. Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) право на звернення до суду в разі поширення
засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує
особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним
і невикористання передбаченого статтею 37 Закону про пресу
( 2782-12 ) права вимагати від редакції друкованого засобу масової
інформації опублікування ним спростування такої інформації з
подальшим правом на оскарження відмови в публікації спростування
або порушення порядку його публікації не є підставою для відмови у
відкритті провадження у справі.
9. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи
ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила
недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.
Якщо позов пред’явлено про спростування інформації,
опублікованої в засобах масової інформації, то належними
відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової
інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки
згідно зі статтею 21 Закону про пресу ( 2782-12 ) редакція або
інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та
випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації
не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична
особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є
структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем
виступає засновник друкованого засобу масової інформації.
У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової
інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації,
ця особа також є належним відповідачем.
При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації
без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті)
відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу
масової інформації.
10. Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних
відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд
вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у
разі неможливості розгляду справи без його участі (статті 32,
33 ЦПК) ( 1618-15 ).
11. Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає
посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових
(службових) обов’язків, зокрема при підписанні характеристики
тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд
справи може вплинути на права та обов’язки цієї особи, остання
може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому
статтею 36 ЦПК ( 1618-15 ).
У разі поширення такої інформації посадовою чи службовою
особою для визначення належного відповідача судам необхідно
з’ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи
службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при
виконанні посадових (службових) обов’язків, то належним
відповідачем є саме вона.
12. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної
інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного
матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен
установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої
статті 119 ЦПК) ( 1618-15 ).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу
та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а
також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним,
належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено
зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив
технологічну можливість та умови для поширення недостовірної
інформації.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані
відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи
реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента
мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи
ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному
ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб
масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід
керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової
інформації.
13. Відповідно до абзацу третього частини четвертої
статті 277 ЦК ( 435-15 ) судовий захист гідності, честі та ділової
репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації
не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку
інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або
псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи
ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет
особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд
вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт
неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого
провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними
розділом IV ЦПК ( 1618-15 ).
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу
та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а
також коли інформація є анонімною і доступ до сайта — вільним,
належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено
зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив
технологічну можливість та умови для поширення недостовірної
інформації.
Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані
відповідно до положень ЦПК ( 1618-15 ) в адміністратора системи
реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента
мережі Інтернет.
Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи
ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному
ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб
масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід
керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової
інформації.
13. Відповідно до абзацу третього частини четвертої
статті 277 ЦК ( 435-15 ) судовий захист гідності, честі та ділової
репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації
не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку
інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або
псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи
ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет
особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд
вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт
неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого
провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними
розділом IV ЦПК ( 1618-15 ).
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд
лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та
спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності
поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати,
пов’язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо
лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну
інформацію, невідома.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження
особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане
відома, то відповідно до положень частини шостої статті 235 ЦПК
( 1618-15 ) суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює
заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на
загальних підставах.
14. При вирішенні питання про відкриття провадження у справі
судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви (заяви)
вимогам статті 119 ЦПК ( 1618-15 ). Така заява має містити,
зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація,
що порушує особисті немайнові права позивача (заявника), яка саме
інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням
часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші
обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що
підтверджують кожну з таких обставин, а також зазначення способу
захисту, в який позивач бажає захистити своє порушене право.
Позовна заява (заява в порядку окремого провадження)
оплачується судовим збором за ставками, встановленими
законодавством про судовий збір.
Невиконання зазначених вимог зумовлює наслідки, передбачені
статтею 121 ЦПК ( 1618-15 ).
15. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати
на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого
може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких
обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома
хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація
стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)
поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає
дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові
права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим
благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє
особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у
пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших
засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з
використанням інших засобів телекомунікаційного зв’язку;
викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим
особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах,
а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в
громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також
розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або
формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової
репутації фізичної та юридичної особи.
Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення
оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може
визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку
інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб
ця інформація не стала доступною третім особам.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає
дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про
події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але
відомості про них не відповідають дійсності (неповні або
перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 ) негативна
інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо
особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція
добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій
стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного
законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення
принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична
поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і
яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності,
честі чи ділової репутації.
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно
здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
16. Відповідно до статті 40 Конституції України
( 254к/96-ВР ) усі мають право направляти індивідуальні чи
колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і
службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і
дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа
звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та
чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний
перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході
перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана
обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення
позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою
конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції
( 254к/96-ВР ), а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів
судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні
Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003
( v008p710-03 ) (справа про поширення відомостей).
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих
відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до
вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не
наміром виконати свій громадський обов’язок або захистити свої
права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність,
передбачену законодавством України.
17. У порядку цивільного чи господарського судочинства не
можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка
міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у
постановах органів досудового слідства, висновках судових
експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та
інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про
накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом
установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть
розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування
інформації наукового характеру.
Разом з тим вимоги про спростування інформації, яка, на думку
позивача, є недостовірною і порушує його особисті немайнові права,
поширена в наданих атестаційній комісії матеріалах
(характеристиках, протоколах чи інших документах), можуть
розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК
( 435-15 ).
Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві,
адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях
на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою
для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком
випадків, коли ця інформація була визначена підставою
пред’явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у
справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в
порядку, встановленому процесуальним законом.
Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності,
честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок
давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали
участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі,
якщо наведена в них інформація була доказом у справі та
оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами
процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження
та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу
повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій
справі.
Якщо ж недостовірну інформацію було поширено в ході розгляду
іншої справи зазначеними вище учасниками процесу відносно інших
осіб, які не були учасниками процесу, то ці особи, якщо вони
вважають, що така інформація порушує їх особисті немайнові права,
вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку,
передбаченому процесуальними кодексами.
18. Згідно з положеннями статті 277 ЦК ( 435-15 ) і статті 10
ЦПК ( 1618-15 ) обов’язок довести, що поширена інформація є
достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право
подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач
повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також
те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові
права.
19. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації
недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та
з’ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним
судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України «Про
інформацію» ( 2657-12 ) оціночними судженнями, за винятком образи
чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних,
зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть
бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на
характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій,
сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню
їх правдивості.
Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК ( 435-15 ) не є
предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання,
критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням
суб’єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на
предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки
істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній
судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні
положень статті 10 Конвенції ( 475/97-ВР ).
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в
засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову
репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі
скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК ( 435-15 )
та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на
власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65
Закону України «Про телебачення і радіомовлення») ( 3759-12 ) у
тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування
безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Якщо суб’єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій
чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову
репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок
відшкодувати моральну шкоду.
20. З огляду на положення статті 32 Конституції України
( 254к/96-ВР ), судам належить розрізняти справи про захист
гідності, честі чи ділової репутації шляхом спростування
недостовірної інформації (права на відповідь) від справ про захист
інших особистих немайнових прав, зокрема, перелічених у
статті 270 ЦК ( 435-15 ), порушених у зв’язку з поширенням про
особу інформації, недоторканість якої спеціально охороняється
Конституцією та законами України і поширення якої може завдати
моральну шкоду навіть у випадку, якщо ця інформація відповідає
дійсності і не порочить гідність, честь чи ділову репутацію.
Тобто, якщо інформація, яка порушує особисті немайнові права
особи, є достовірною, вимоги про її спростування не можуть бути
задоволені.
Встановивши при вирішенні таких спорів факт поширення
інформації про приватне життя позивача, що відповідає дійсності та
не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, а також факт
відсутності згоди позивача на поширення цієї інформації, суд
повинен захистити його право на таємницю приватного життя та може
зобов’язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.
Судам слід ураховувати положення частини одинадцятої
статті 30 Закону України «Про інформацію» ( 2657-12 ), в якій
зазначено, що інформацію з обмеженим доступом може бути поширено
без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою,
тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право
громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на
її захист, що відповідає практиці застосування Європейським судом
з прав людини статті 8 Конвенції ( 475/97-ВР ).
21. При поширенні недостовірної інформації стосовно
приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх
гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди
повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних
дебатів у засобах масової інформації (далі — Декларація),
схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету
Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у
Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про
право на недоторканість приватного життя.
Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними
фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або)
користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє
певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки,
мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки
політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади
або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному,
національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри
громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне
обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю
і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики
у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували
або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не
повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав
порівняно з іншими особами.
У зв’язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного
діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої
пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для
прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це
усвідомлювати.
22. Наведені у статті 42 Закону про пресу ( 2782-12 )
підстави звільнення від відповідальності за публікацію
недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права або
являє собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів
масової інформації та правами журналіста, є вичерпними, а тому
розширеному тлумаченню чи вільному редагуванню не підлягають.
При цьому в зазначених випадках засоби масової інформації
звільняються лише від обов’язку щодо відшкодування збитків та
моральної шкоди. Оскільки спростування поширеної недостовірної
інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, бо не
має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової
інформації може бути покладено обов’язок опублікувати
спростування.
Крім того, відповідно до частини другої статті 302 ЦК
( 435-15 ) фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з
офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана
перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її
спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію,
отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке
джерело.
23. Вимоги про захист гідності, честі чи ділової репутації
випливають із порушення особистих немайнових прав, тому згідно з
пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК ( 435-15 ) позовна давність
на них не поширюється, крім випадків, встановлених законом,
зокрема пунктом 2 частини другої статті 258 ЦК і статтею 37 Закону
про пресу ( 2782-12 ).
Для таких випадків застосовуються загальні положення про
початок перебігу та наслідки спливу позовної давності. Сплив без
поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для
відмови в позові.
24. Задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині
рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право
особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить
гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на
спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.
Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про
спростування поширеної недостовірної інформація, то у судовому
рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування
інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом
повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи
публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що
порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний
до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення
по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах
трудового колективу, відкликання документа тощо).
У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах
якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
25. Спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у
який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо
спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно
здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно
повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу
поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та
за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб,
що сприйняли попередньо поширену інформацію.
Крім того, визначаючи спосіб спростування відомостей, суд
відповідно до вимог статті 37 Закону про пресу ( 2782-12 ) та
положень іншого відповідного законодавства може зобов’язати
редакцію (видавництво) опублікувати спростування в спеціальній
рубриці або на тій самій шпальті й тим самим шрифтом, що й
спростовуване повідомлення: у газеті — не пізніше місяця з дня
набрання рішенням законної сили, в інших періодичних виданнях — у
запланованому найближчому випуску.
При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може
вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина
судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або
циклі передач і в той самий час — не пізніше місяця з дня набрання
судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової
інформації тексту судового рішення або коментар до нього не
допускаються.
У такому ж порядку здійснюється оприлюднення відповіді особи,
права якої порушено.
Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової
інформації є неможливими у зв’язку з припиненням його випуску, то
така відповідь та спростування можуть бути оприлюднені в іншому
засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила
недостовірну інформацію.
Звернути увагу судів, що спеціальний порядок спростування
недостовірної інформації передбачений для випадків, коли ця
інформація набула поширення через документ, який прийняла (видала)
юридична особа (частина п’ята статті 277 ЦК) ( 435-15 ). У такому
випадку документ, який містить таку недостовірну інформацію, що
порочить особисті немайнові права фізичних осіб, має бути
відкликаний.
26. Відповідно до статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша
статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу
думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Суд не вправі зобов’язувати відповідача вибачатися перед
позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як
спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за
поширення недостовірної інформації не передбачено у
статтях 16, 277 ЦК ( 435-15 ).
Разом із тим не суперечить закону визнання судом мирової
угоди, за умовами якої сторони як спосіб захисту гідності, честі
фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної
особи передбачають вибачення перед потерпілим.
27. Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації
від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на
відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги
про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими
порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги
розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо
відповідальності за заподіяння шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам
необхідно враховувати роз’яснення, що містяться в постанові
Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4
( v0004700-95 ) «Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою
від 25 травня 2001 року N 5) ( v0005700-01 ).
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід
виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути
співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до
припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого
обмеження свободи їх діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК ( 435-15 )
моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної
особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи,
тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена
самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації
добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача.
Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру
відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір судового збору за вимогу про відшкодування
моральної шкоди, судам слід ураховувати, що вона оплачується
окремо від інших заявлених вимог, а розмір судового збору
визначено відповідним законодавством і обмеження його
максимального розміру не встановлено.
Позовна давність на вимоги про відшкодування моральної шкоди
у даному випадку обчислюється так само, як за вимогами про захист
гідності, честі чи ділової репутації.
Процесуальне правонаступництво за вимогою про відшкодування
моральної шкоди не допускається.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 1230 ЦК
( 435-15 ) до спадкоємця переходить право на відшкодування
моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його
життя.
28. Розглядаючи справи за позовами органів державної влади та
місцевого самоврядування, суди мають враховувати положення частини
другої статті 49 Закону України «Про інформацію» ( 2657-12 ),
згідно з якою органи державної влади, органи місцевого
самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та
ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування
недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування
моральної (немайнової) шкоди. Проте це не позбавляє посадову особу
органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на
захист честі, гідності та ділової репутації у суді.
29. У разі, якщо з вимогою про захист гідності, честі чи
ділової репутації заявлено також вимогу про відшкодування збитків,
завданих внаслідок поширення недостовірної інформації, суд вирішує
цю вимогу відповідно до статті 22 ЦК ( 435-15 ). При цьому судовий
збір сплачується згідно з чинним законодавством за ставками,
визначеними для вимог майнового характеру.
30. Суди мають використовувати широкі можливості, що надає
розгляд справ про захист гідності, честі чи ділової репутації, для
підвищення культури спілкування, з’ясовувати обставини поширення
недостовірної інформації і відповідно до статті 211 ЦПК
( 1618-15 ) реагувати окремими ухвалами при встановленні фактів
порушення закону.
31. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму
Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року N 7
( v0007700-90 ) «Про застосування судами законодавства, що регулює
захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій» (зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993
року N 3 ( v0003700-93 ), від 31 березня 1995 року N 4
( v0004700-95 ), від 25 грудня 1996 року N 14 ( v0014700-96 ) та
від 3 грудня 1997 року N 12) ( v0012700-97 ).
Голова Верховного Суду України В.В.Онопенко
Секретар Пленуму
Верховного Суду України Ю.Л.Сенін
Гы гы, судя по последним двум комментам расшевелили таки осиное гнездо :)
Постанову пленума ВСУ можно запихнуть куда подальше.
Домен зарегистрирован в Китае, сервер находится в Испании.
Физически владельца может вычислить разве что СБУ и то врядли.
Кроме Постановления ВСУ, особенно внимательно читайте последнюю строку у
SPIDOTCOM
Обратите внимание, те кто выливает «грязь» считают себя полностью правыми, а если у кого-то есть другое мнение, то их тут же пытаются унизить и оскорбить. Имейте мужество признать, что существует и другой взгляд на вещи.
Я очень уважаю Павлишина П. Я. Он стал генеральным в очень непростое время. Страну лихорадит, экономика рухнула. А он сумел сохранить стабильность и спокойствие на станции. Павлишин не равнодушен ко всему, что происходит на станции и это многих раздражает. Многие думают : «Сиди себе в кабинете, не лезь в разные мелочи и как-то оно само все решится». А он неугомонный и не знаешь куда завтра заглянет ГД? И это держит всех в тонусе. Жизнь, с его приходом, действительно вздрогнула. Забегали все после продолжительной спячки. Он хоть как-то пытается оживить наше «совковое болото». Строго соблюдается режим (даже начальством!). Кстати он не дает расслабиться ни одному начальнику (независимо от симпатии и антипатии). Наш генеральный не любит: не выполнения в срок, бардака на рабочих местах, халтуры и лени. Ну а какой должен быть ГД?! Многие тут пишут, что он несдержан в выражениях, ну что же, это только доказывает, что он не «машина», а человек. И вообще, читая эту статью, я вспоминаю хорошую пословицу: «Собаки гавкают, а караван идет.»
Одним кнутом государство — не построишь!!!!!
Почему, хотелось бы спросить у спорящих о «достатках» и «недостатках» власть-имущих с уважением работники АЭС помнят о Коровкине, Фридмане, Колесниченко — ЛЮДИ профессионалы и если надо было то и по столу стучали , но и стимулировали, побуждали на уважение за элементарное человеческое понимание. Человеку свойственно самому осознавать свои ошибки и не повторять (когда ты осознаешь что не только кнутом — но пряником) их. Вспомните, что в памяти осталось о Вяч.Тищенко ( в свое время работник РАЭС) — цветы свежак в кабинете, походы-вздрючки в 6:00 утра, разгон курилок, ну и конечно памятник себе — смотровая вышка на строительной площадке ( в какой-то мере историческое сооружение) которую мужики 3 дня резали, долбали — один постамент остался на века.
Еденицы может что и вспомнят, сетуя — мол, времени у него мало было -ФИГНЯ!! А о паша-Я. — мое мнение, нет ни капли осознания, что те по ком он шагает по головам удовлетворяя свои материальные и др. амбиции — становятся не стабильны, нет надежной опоры в лице руководства, при одном только его имени тупо гадят под себя и нас…орда на подчиненных. Не любит паша-Я. слушать ниже-подчиненное руководство, тем более со своим мнением, ( «Я сказал» — видимо главный приоритет). А о том чтобы и в НАЭКе отстаивать коллектив и его мнение — скорее показуха или прогин под обстоятельства (амбиции — и мочённая репутация). Смотреть в корень надо, а лучше вернуться к истокам и попытаться понять как каждый из нас проводя 1\3 часть дня на работе — не только вкалывает, но и живет работой и в работе — для паша-Я. психология не интересная наука.
Моё личное мнение — не есть оскорбление!!!!!
На РАЕС я відпрацювала 35років, тому можу сказати що Павлишин П.Я. найгірший директор за 35 років.
І не соромно писати таку брехню? Ви ж журналісти! Публікуєте неправдиву і недостовірну інформацію, це наклеп! В Європі з вами вже судилися б за приниження честі та гідності порядної людини! Відчувається що матеріал є замовним. А ви ображені працівники, яке ваше моральне обличчя? Душа наскрізь пронизана пихою та заздрістю, а професіонали ви ніякі. Я працюю на РАЕС — це найкращий роботодавець в області!!!! Хто старається прагне бути успішним у роботі, постійно навчається — того й підвищують!!! В час коли ви повинні стояти за підприємство горою, підтримувати керівництво і один одного, ви капості робите!!! Не подобається працювати — звільняйтеся — ідіть бурштин копати, і живіть в шоколаді, а на ваше місце сотні бажаючих, ох і бездарі!!!!!!!
Елена зализала анал Паше. Да нет, не уволеный работник это писал, а тот кто работал и работает, но такого ужасного подбора кадров, кмовства и всего остального за все 40 лет существования РАЭС не было.
В добавок к посту — посмотрите что делается в гостинице Вараш. Усиленными темпами делают ремонт кафетерия за госсчет. Такого ремонта, как в том сраном кафе — не делали ни единожды ни одному энергоблоку на РАЭС в самый капитальный ППР. Чтоб ремонтом сраного кафе руководил замгендиректора Бондаренко? где это видано? А попомните мое слово — как уляжется шум — кафе отреставрированное за счет РАЭС — возьмет бесплатно в аренду — Женя Павлышин!