Виктор Медведчук
Стратегiчний нафтопровiд з РФ опинився у власностi швейцарської «прокладки», через яку з країни виводиться валюта, повідомляє Антикор.
За даними Держстату, воююча проти України Росія наростила свою частку на українському ринку дизельного палива вже на третину. При цьому левова частка російського палива постачається в Україну нафтопроводом «ПрикарпатЗахідтранс», власником якої наразі є швейцарська компанія із дуже помітним російським акцентом. Продаж «ПрикарпатЗахідтранс» – не перший випадок, коли російський бізнес оформляє активи в Україні на компанії, зареєстровані в західноєвропейських юрисдикціях, щоб уникнути проблем.
Система нафтопроводів протяжністю 1433 км із середини 1990-х років є суперечливим активом між Росією та Україною. Трубу було побудовано в середині минулого століття й у 1988-му передано у власність Української РСР. Після розпаду Союзу й утворення незалежних держав, власником трубопроводу стала Росія в особі держкомпанії «Транснєфть».
Свої права на нафтопровід Україна заявила в 1995 році. Тоді між урядами двох країн було підписано угоду про необхідність визначення правового статусу активу. З тих пір відбулося близько десяти засідань українсько-російських міжурядових комітетів та підкомітетів з цього питання, але рішення так і не було прийнято.
У підсумку справа застрягла в судах. Після початку агресії Росії в Україні судові суперечки активізувалися (до речі, до початку агресії Росії по трубопроводу в країну щорічно поставлялося до мільйона тон російського дизеля. Приблизно такі ж обсяги йшли транзитом через Україну в Угорщину).
У листопаді 2014 року Рівненський апеляційний господарський суд повернув у державну власність 1 433 км нафтопроводу. Зараз розгляд справи знаходиться на рівні Вищого госпсуду.
Після програного суду в грудні 2014 року «Транснєфть» заявила про намір продати свій український актив. Як один із потенційних покупців розглядався «Лукойл», про що особисто оголосив глава нафтової компанії Вагіт Алєкпєров у листі Володимиру Путіну. Але в підсумку новим власником нафтопроводу стала маловідома компанія зі Швейцарії International Trading Partners AG, яка до цього не була помічена в паливному бізнесі.
У серпні 2015 року росiйський Федеральний антимонопольний союз (ФАС) оголосив, що саме ця структура подала в Антимонопольні органи РФ клопотання про придбання 100% акцій компанії «Південно-Західне акціонерне товариство трубопровідного транспорту нафтопродуктів» (входить в структуру «Транснафти»). Дочірня структура цієї компанії – «ПрикарпатЗахідТранс» – є юридичним власником українського нафтопроводу.
В офіційному повідомленні ФАС відзначається, що International Trading Partners AG «знаходиться під контролем громадянина Федеративної Республіки Німеччини Анатолія Шефера».
Втім, Шефер, імовірно, номінальний власник компанії. У швейцарських реєстрах він зазначений, як директор International Trading Partners AG. Про інші великі бізнес-успіхи Шефера достоту невідомо, а сама швейцарська компанія нафтовим бізнесом раніше не займалися.
Хто в реальності стоїть за загадковою швейцарської структурою, можна простежити за допомогою відкритих джерел. Замість торгівлі нафтопродуктами в 2013-2015 роках International Trading Partners здійснювала експортно-імпортні операції з українськими компаніями. Це можна відстежити за допомогою Єдиного реєстру судових рішень. Так, згідно з текстом рішення Київського апеляційного адміністративного суду, два роки тому швейцарська компанія уклала кілька зовнішньоекономічних контрактів на поставку товарів без ввезення на митну територію України з київською Північно-Східною видобувною компанією (ПСДК).
Такі операції призвели до порушення порядку розрахунків в іноземній валюті, за що ПСДК і International Trading Partners потрапили під санкції Мінекономрозвитку України.
Вже після цього Північно-східна видобувна компанія з’явилася на сторінках українських ЗМІ у зв’язку з іншими операціями, що викликали питання у правоохоронців. ПСДК є одним із фігурантів кримінального провадження Державної фіскальної служби від 22 грудня 2015 року. У цій же справі фігурує найбільший в країні дистриб’ютор тютюнових виробів – торгова компанія «Мегаполіс-Україна».
За даними Економічної правди, Мегаполіс на український ринок вивів одіозний проросійський політик Віктор Медведчук. Хоча, сама компанія і він заперечують будь-які зв’язки з Медведчуком.
Офіційним власником тютюнового монополіста до початку агресії РФ вважався російський олігарх Ігор Кесаєв, який також володіє російським виробником зброї – заводом ім. Дегтярьова – й очолює благодійний фонд «Моноліт», що спонсорує ветеранські організації ФСБ.
Як зазначається в матеріалах розслідування УкрІнформ, нібито службові особи Мегаполіса в 2014-2015 роках перерахували понад 1 млрд гривень під виглядом фінансової допомоги семи компаніям з ознаками фіктивності, серед яких — ПСДК. Відзначимо, що це тільки версія слідства.
Для цієї угоди (купівлі трубопроводу) важливо, що серед семи структур, зазначена Північно-Східна видобувна компанія – єдиний український контрагент International Trading Partners.
Анатолій Шефер, крім посади в International Trading Partners AG, є директором ще однієї компанії з Швейцарії — ITC Industry Trading Company SA.
Про діяльність цієї торгової фірми також немає практично ніяких даних. Як і у випадку з International Trading Partners, єдина згадка про неї стосується сумнівних операцій з українськими структурами.
Згідно з текстом рішення Львівського адміністративного суду від 15 вересня минулого року, ITC Industry в 2013-2014 роках отримала від української компанії «МБК Агротехніка» $5,7 млн передоплати за поставку в Україну зернових культур. При цьому фізичне постачання товару від швейцарської компанії на митній території України здійснено не було.
Такі ж операції з виведення валюти з країни «МБК Агротехніка» провела із цілою низкою інших структур. При цьому для ITC Industry український агротрейдер є єдиним контрагентом. Таким же, як ПСДК для International Trading Partners.
Цікаво, що власниками «МБК Агротехніка» є В’ячеслав Черепаня, Ян Марченко й Богдан Козак.
Черепаня багато років працює помічником вихідця із СДПУ (о), депутатр від Опозиційного блоку Нестора Шуфрича. Він також представляє його інтереси в наглядовій раді найбільшої приватної газодобувної компанії «Нафтогазвидобування».
Ян Марченко працює помічником народного депутата від Опоблока Тараса Козака, екс-керівник Львівської митниці. Брат Тараса Козака – Богдан – є третім головним засновник «МБК Агротехніка».
Братів Козаків, Черепаню та Шуфрича об’єднує одна важлива деталь – тісне знайомство з Віктором Медведчуком.
Тарас Козак працює заступником голови Центру «Правова держава», керівником якого є Медведчук. Богдан Козак – бізнес-партнер молодшого брата Медведчука – Сергія.
Але і це ще не все. Крім двох швейцарських компаній, директором яких працює Анатолій Шефер, у «МБК Агротехніка» і ПСДК збігаються й інші контрагенти за безтоварними операціями.
Це компанії Сoscotex Resources LP, Rowfield Capital А.С., ТОО Olfanura Export LLP. На рахунки цих структур від «МБК Агротехніка» і ПСДК перераховувалися мільйони доларів за продукцію, яка в підсумку, так і не була поставлена в Україну.
Схема продовжує ефективно працювати. Їй абсолютно не заважають ні сурові, але безресурсні блокадники, ні борці із корупцією, ні «героїчні» активісти у блакитному ящику Соболєв, Попович та Парасюк, ні, що найприкріше, Держава. Але ж мова йде безпосередньо про її, безпеку. Це ж ПАЛИВО!
На жаль, знову доводиться констатувати той факт, що іноді ми так захоплені поєдинком із нахабною мухою, котра сіла на наш мед, що зовсім не бачимо ведмедя, який їсть його, сидячи у самій діжці…
В тему: Виктор Медведчук. Кум Путина на страже интересов РФ в Украине
Нестор Шуфрич: закарпатский пострел везде поспел!
Ігор Мусієнко