“Революція перемогла”, – кричали патріоти після втечі Януковича. Регіонали нічого не кричали. Вони спокійно і тихо продовжували заробляти на ключових галузях української економіки. Звичайно, за сприяння нової влади. Звичайно, цей консенсус є взаємовигідним. Журналісти “Фактора” розкажуть про те, як полтавський “царьок”, колишній нардеп Партії регіонів, встановлює свої правила на газовому ринку.
Опубликовано на сайте Фактор.
У наш фокус потрапила компанія “Полтавагаз”, яка контролює весь газовий ринок Полтавської області. Вона відома тим, що, на відміну від багатьох інших газових підприємств, уникла приватизації структурами олігарха Дмитра Фірташа. Цьому легко знайти пояснення: компанія має могутнього покровителя в особі наближеного до екс-президента Януковича колишнього нардепа-регіонала Лелюка. Про його роль детальніше йтиметься у другій частині нашого розслідування. Зараз же ми окреслимо схему і прийоми, за допомогою яких “Полтавагаз” знищує фірми, які відмовляються працювати з “правильними” постачальниками.
Монополіст ринку має своїх фаворитів, у яких малі підприємства (наприклад, метанові заправки) змушені купувати газ. Саме змушені, за будь-якою ціною, адже інакше природний газ вони просто не отримають. Якщо ти відмовляєшся купувати його за високою ціною у афілійованого з “Полтавагазом” ТОВ “ТДК”, то тобі закривають доступ до труби, через яку відбувається постачання. Її, як ви зрозуміли, контролює виключно “Полтавагаз”. Дуже легко підібрати слово, яким називається дана форма “співпраці” – шантаж.
Саме так сталося з ТОВ “Екометан”, у якого після зміни постачальника газу почалися проблеми як з колишніми партнерами, так і з місцевими правоохоронцями. Було відкрито кримінальне провадження, а 26-го січня 2016р. старшим слідчим відділення № 1 Полтавського відділу поліції Дорошенком було проведено обшук на заправках ТОВ “Екометан”. При чому обшук відбувся за участю оперативних працівників ПАТ «Полтавагаз» ( начальника відділу метрологічного забезпечення обліку газу ПАТ «Полтавагаз» Мовчан Наталії Андріївни, заступника начальника служби безпеки ПАТ «Полтавагаз» Гузичко Миколи Івановича, начальника служби безпеки ПАТ «Полтавагаз» Буханченка Івана Івановича, в якості спеціаліста був залучений Олефір Вячеслав Іванович), що прямо суперечить ст.77, ст.79 КПК України: «спеціаліст не має права брати участь в кримінальному провадженні якщо він є заявником, якщо він перебуває в службовій або іншій залежності від потерпілого (заявника) або якщо він особисто зацікавлений в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості».
Враховуючи, що відповідно до ст. 60 КПК України ПАТ «Полтавагаз» є заявником по вказаному кримінальному провадженню, то слідчий Дорошенко Д.А. не мав права залучати як спеціалістів вказаних працівників ПАТ «Полтавагаз». Положеннями ст.80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 КПК України спеціаліст зобов’язаний заявити самовідвід. Цього також не відбулося.
В ході обшуку ТОВ “Екометан” взагалі перекрили доступ до газової труби, хоча суд не давав на це дозволу. Слідчий Дорошенко не зміг надати документальних підтверджень законності його дій щодо перекриття подачі газу. Більше того, компанії не повідомлено про причини припинення газопостачання, що суперечить Кодексу газорозподільних систем.
Але найцікавіше: навіть після експертизи, яка не виявила несанкціонованого втручання в роботу лічильника, слідчий не закриває провадження, затягуючи його розслідування без жодної аргументації. Якою ж має бути мотивація правоохоронців, які здійснюють стільки процесуальних порушень? Заради чого так підставлятися? Можливо, для них є справою честі допомогти впливовому регіоналу показати, хто є господарем на газовому ринку.
Таким чином, господарську діяльність ТОВ “Екометан” та робота його трудового колективу фактично паралізована. І цей приклад не поодинокий.
Дивує навіть не те, що такі речі відбуваються у нас в країні. Дивує союз старої і нової політичної еліти, які виявились абсолютними однодумцями в плані персонального збагачення. Між ними після Майдану ніби має бути ціннісна прірва, насправді ж вони легко знаходять спільну мову, задля власної вигоди.