Арсений Яценюк
В госаппарате нет людей, занимающихся угольной безопасностью. Люстрация пробуксовывает. Департамент, который должен реформировать отрасль, до сих пор возглавляет ставленник Ахметова с сомнительной репутацией. (Укр.)
По всій Україні горить побутова техніка.
Обленерго вимикають світло, аби зекономити дефіцитний антрацит.
Прем’єр-міністр просить платників податків поставитися з розумінням до цієї складної ситуації.
Щоправда уряд досі не повідомив, хто відповість за прорахунки, які затягнули тугий вугільний зашморг на шиях українців.
Який орган в державі напрацьовує політику у сфері енергетичної безпеки?
Ціна питання
Ще на початку вересня 2014 року перший заступник міністра енергетики Юрій Зюков повідомив, що Україні необхідно 1 млн тонн імпортного вугілля на місяць.
Тонна вугілля з ПАР коштує мінімум 110 дол. Відтак, щоб зовсім не перейти на воскові свічки у побуті, платникам податків доведеться щомісяця віддавати 110 млн дол. Джерело в Міненерговугілля повідомило, що керівництво також розглядало пропозиції з Колумбії та Австралії, але звідти ще дорожче.
Арсеній Яценюк пояснює населенню, що світло вимикають через брак вугілля. Проте він навряд чи назве винуватців
Залишається російське вугілля з катастрофічними репутаційними втратами для Києва. Якщо уявити, що уряд прийме рішення на користь вугілля з далеких екзотичних країн, з жовтня до початку 2015 року з бюджету віддадуть 330 млн дол.
Восени тодішній глава Міненерговугілля Юрій Продан наголосив, що на території, підконтрольній терористам, залишилося 2,6 млн тонн вугілля. До активних бойових дій таке вугілля продавали по 1 тис грн за тонну. Отже, Київ залишив терористам 162,5 млн дол за сьогоднішнім курсом.
Вже 3 грудня новий міністр енергетики Володимир Демчишин розповів, що в зоні АТО є 2 млн тонн вугілля, яке не пропускають терористи з Дебальцево. Тобто плюс 125 млн дол потенційних фінансових видатків для платників податків.
У підсумку, тільки до кінця 2014 року українці можуть втратити більше 600 млн дол, не рахуючи 83 шахти, які залишилися терористам як подарунок.
Багатомільйонна держава залишилася без стратегічних запасів вугілля, однак винні у втраті національного інтересу за офіційною версією відсутні
Ахметовець на вістрі реформ
«В России воруют не так уж и много. На один спи..енный рубль приходится пять про..анных», — якось влучно підмітив російський опозиціонер Олексій Навальний. У випадку з вугіллям такий висновок справедливий і для українських реалій.
Оцінюючи дефіцит на вугілля в країні, яка славилася своїми шахтами, виникають логічні запитання. Чому не перевезли добуте вугілля на початку війни углиб України? Чому терористам залишили шахти, нашпиговані сучасним обладнанням, яке закупили за бюджетні гроші на тендерах?
Очевидно, на найвищому рівні прийняття державних рішень відбувся збій. Аби розібратися, хто повинен був напрацювати сценарії подій навколо донбаського вугілля, автор надіслав запит до Ради національної безпеки і оборони.
У запиті — нехитре питання: який орган повинен був передбачити варіант, за якого шахти опинилися під контролем бойовиків. Як відомо, РНБО — координаційний орган в державі, який очолює президент. Членами ради є прем’єр і силовики.
На її засіданнях визначають стратегічні національні інтереси і напрацьовують шляхи їх захисту. В РНБО входять відповідні департаменти з питань державної безпеки та з питань економічної і соціальної безпеки.
Однак посадовці ради зняли з себе відповідальність за багатомільйонну помилку. Запит автора направили до Міненерговугілля, аби останнє підготувало відповідь.
РНБО відповідальність за втрачену вугільну незалежність переклала на Міненерговугілля
У структурі Міненерговугілля є департамент з питань функціонування та реформування вугільної промисловості. Можна припустити, що його посадові особи повинні розробляти стратегію вугільної безпеки країни. Однак там також не змогли визначити, хто в Україні відповідає за антрацитний зашморг.
Грубо порушуючи закон «Про доступ до публічної інформації», посадові особи Міненерговугілля не надали автору жодної відповіді. У телефонній розмові на умовах анонімності представники міністерства пояснили, що питання у запиті — незручне для міністерських «шишок», які лаштуються під нового міністра.
За їх словами, чиновники РНБО підставили чиновників енергетичного відомства, тож відповідь ніколи не надійде. Вони також натякнули, що запит автора завис у підопічних Олександра Вівчаренка, який очолює департамент з питань функціонування та реформування вугільної промисловості.
До слова, Вівчаренко — типовий «регіонал». У пресі він вважається людиною олігарха-переселенця Ріната Ахметова. Він керував шахтами «Павлоградвугілля» та «Ровенькиантрацит». Обидві входять до групи Ахметова ДТЕК.
У 2005 році проти Вівчаренка порушили кримінальну справу. Протягом 2002 року нинішній очільник департаменту енергетичного міністерства продавав комерційним структурам вугілля за заниженими цінами, чим завдав тоді ще державному «Павлоградвугіллю» збитків на 60,9 млн грн.
Проте «любі друзі» не довели справу до кінця. У 2010 році Вівчаренко на посаді технічного директора «Павлоградвугілля» пройшов від Партії регіонів у Павлоградську міськраду на Дніпропетровщині.
У травні 2011 року Вівчаренко очолив департамент з питань функціонування та реформування вугільної промисловості при міністрові Юрію Бойку, одному з найвпливовіших «регіоналів» епохи «сім’ї».
У 2012 році екс-президент Віктор Янукович присудив Вівчаренку Державну премію України в галузі науки і техніки 2011 року за роботу «Сучасні технології комплексної розробки вугільних родовищ України в гірничо-геологічних умовах відпрацювання тонких та надтонких пластів».
Нині Вівчаренко як директор департаменту входить до складу оперативної робочої групи Міненерговугілля, яка вирішує, які шахти закривати на Волині.
Олександр Вівчаренко (крайній справа) під час робочої зустрічі на Волині. Фото з телесюжету каналу СТН
Висновок печальний: у багатотисячному державному апараті нема людей, які опікуються вугільною безпекою держави. Люстрація пробуксовує, департамент, який ніби-то повинен реформувати проблемну вугільну галузь, досі очолює ставленик Ахметова із сумнівною репутацією.
Можна сказати упевнено, що вугільна незалежність України підірвана. Ще одна істина — за це ніхто не відповість. Значить не сьогодні-завтра шиї українських платників податків отримають нові зашморги.
Глеб Каневский, Экономическая правда
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!