Першими в зоні ризику опинилися жителі Дніпра, Миколаєва, Харкова, Житомира та Кривого Рог
Игорь Коломойский
На початку тижня мешканців Дніпра сповістили, що найближчими днями місто можуть відключити від водопостачання. Мовляв, місцевому водоканалу не вистачає хлору для знезараження води. Ситуацію тимчасово вирішили завдяки імпортним поставкам, однак “осад залишився”.
За даними асоціації водоканалів, в Харкові хлору залишилося до суботи, Миколаїв вже перейшов на обмежений режим водопостачання. Запасів речовини для дезінфекції по всій Україні залишилося приблизно на місяць.
Справа в тому, що єдиний в країні виробник рідкого хлору “Дніпроазот” (знаходиться під контролем групи “Приват” Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова) вже місяць як не працює.
Менеджмент заводу скаржиться на надто високі ціни на газ, а віце-прем’єр Геннадій Зубко називає цю ситуацію шантажем і погрожує кримінальними справами. Тим часом підприємства з виробництва напоїв вирішили призупинити діяльність до врегулювання ситуації.
Допомогти із реагентом вже зголосилися сусідні держави, однак і тут виникли проблеми: хлор є речовиною “подвійного призначення” (може використовуватися у воєнних цілях), тож його ввезення потребує додаткових процедур. Існують і логістичні труднощі – різниця ширини колій для перевезення хлору у цистернах.
Як українські міста опинилися у “хлорній пастці” і хто в цьому винен, розбирався INSIDER.
Хлорний шантаж
Місяць тому єдиний промисловий виробник рідкого хлору в Україні “Дніпроазот” заявив про зупинку заводу. До цього підприємство два місяці знаходилося на ремонті, однак у червні цехи так і не запустилися.
Голова правління заводу Сергій Сідоров розповів, що його робота стала збитковою. Основний профіль підприємства: виробництво аміаку та азотних добрив. Хлор, гіпохлорид та соляна кислота, що застосовуються для стерилізації питної води і очищення стічних вод – побічні продукти.
“Для виробництва аміаку потрібен газ, у собівартості він складає понад 80%. Але через ціну на газ у нас економічна ситуація не дозволяє включити агрегати, тому правлінням було ухвалене рішення про те, що ми йдемо в простій. Підприємство зупинене повністю, все відключене”, – уточнив Сідоров, не забувши нагадати, що тепер водоканали залишаться без хлору.
Він також попросив уряд втрутитися у ситуацію, спрогнозувавши закриття заводу і звільнення 4 тисяч персоналу, якщо вона не буде врегульована. Минулого тижня в столицю навіть прибув тисячний десант працівників “Дніпроазоту”, які під стінами Кабінету міністрів вимагали відновлення роботи підприємства.
На останній “годині уряду” прем’єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що завод має купувати газ за ринковою вартістю, як і вся українська промисловість. Очільник Кабміну додав, що хлор в Україні буде, також ведуться пошуки міжнародного фінансування нових систем очищення річок.
Профільний віце-прем’єр Геннадій Зубко, який очолив робочу групу для врегулювання цього питання, назвав дії керівництва заводу шантажем і нагадав про адміністративну та кримінальну відповідальність за подібні дії.
“Відмова поставки хлору за контрактом сприймається як шантаж водопостачальних підприємств та вплив на критичну інфраструктуру. Особливо в умовах коли за останній рік АТ «Дніпроазот» підвищив ціну на хлор на 300% для водоканалів, контракт має бути виконаний”, – повідомив він.
Газова історія
Уряд також звернувся до Антимонопольного комітету щодо де-факто монопольного становища “Дніпроазоту” і його впливу на ринок хлору. Згодом виявилося, що завод таки може запустити хлорний цех без відновлення виробництва аміаку, однак для цього йому потрібен дозвіл АМКУ на підняття ціни.
“Нова ціна на хлор, яку пропонує наше підприємство, відповідає середньоринковій у 2018 році. Обладнання з виробництва хлору на підприємстві перебуває в робочому стані та готове до відновлення виробництва в будь-який момент”, – запевнив комерційний директор підприємства Андрій Пустовойт.
За даними віце-президента Української асоціації водоканалів Ольги Бабій, водоканали по всій Україні споживають близько 1200 тонн хлору на місяць. Раніше “Дніпроазот” постачав його за ціною 17-20 тисяч гривень за тонну. Тепер у підприємстві вважають, що ціна має зрости більш ніж вдвічі.
Виникає логічне запитання: звідки раніше брався газ, завдяки якому заводу нібито вдавалося триматися на плаву, супутньо забезпечуючи водоканали дешевим хлором? Відповідь, вочевидь, потрібно шукати на березі Женевського озера у одного опального українського олігарха.
В матеріалі “Дзеркала тижня” розкривається суть схеми. З 2011-го року напівдержавна “Укрнафта”, яку досі контролює група “Приват”, орендувала у заводу аміачний цех. Ресурсом для переробки слугував газ власного видобутку. Готовий аміак компанія за заниженими цінами продавала “Дніпроазоту”, з нього підприємство виробляло карбамід.
Минулого року таким чином було перероблено більше половини газу, який видобула “Укрнафта”. Тобто, компанія, яку контролює Ігор Коломойський, продавала дешевий ресурс заводу Ігоря Коломойського, і в результаті недоотримала від 22,6 до 63,9 мільйонів доларів тільки за один рік.
Ну і не варто забувати, що підприємство заборгувало компанії близько мільярда гривень за поставлений аміак ще з 2016-го року. Минулорічна звітність дає ще дві цікаві цифри для порівняння: “Дніпроазот” у 2017-му заробив “чистими” 533 мільйони гривень, в той час як “Укрнафта” тільки 444 мільйони.
У квітні поточного року компанія остаточно розірвала договір оренди аміачного цеху із заводом. Тоді ж він пішов на ремонт, щоби за два місяці оголосити про зупинку виробництва. “Крайніми” у ситуації, де власники “Дніпроазоту” не хочуть працювати за ринковими умовами, опинилися водоканали.
В “Укрнафті” ж заявили, що почали продавати власний газ на відкритих аукціонах та за двосторонніми договорами. На закиди про підігрування Коломойському минулого року відповіли, що аналіз експертів був непрофесійним, а справедливість ціни аміаку для “Дніпроазоту” підтвердила Державна аудиторська служба за ініціативи НАБУ.
Примусова диверсифікація
Економічний ефект від оборудок групи “Приват” важко розрахувати у втратах, які поніс гаманець кожного українця. Зате загроза залишитися без централізованого водопостачання так чи інакше стосується 70% населення. Держава виявилася не готовою до “хлорного колапсу”, який наступив після зупинки заводу.
Першими в зоні ризику опинилися жителі Дніпра, Миколаєва, Харкова, Житомира та Кривого Рогу. Мова йде про повне відключення, адже ліцензійні умови забороняють подавати в мережу воду неналежної санітарної якості.
«На водоканалах хлор застосовується цілодобово в технології очищення води. Коли вода проходить попереднє очищення, вона міститься 24 години в фільтрах, тобто брудна вода перебуває у фільтрі 24 години. І якщо туди не додати хлор, то там відбувається велике розмноження бактерій», – розповіли в Українській асоціації водоканалів.
Експерти пророкували відключення у Дніпрі з дня на день, якщо не знайдеться іншого постачальника хлору. Станом на вівторок, 16 липня, проблему цього міста вдалося вирішити, хоч і тимчасово. Місцева влада купуватиме реагент за кордоном. А от у Миколаєві кажуть, що ціну імпортного хлору міський бюджет не потягне.
В екстреному режимі вдалося домовитися про невеликі поставки із Румунією та Молдовою – ці об’єми спрямовуються в критичні точки. Ведуться переговори із Польщею та Словаччиною, однак говорити про стабільність поки зарано. В “Київводоканалі” пояснили, що постачання хлору в контейнерах автомобільним транспортом затримується через оформлення дозвільних документів та інші процедури.
“Навіть більше, таких спеціалізованих контейнерів недостатньо. Постачання хлору в цистернах з Європи також є проблематичними. Європейські цистерни не можуть змінювати колісну базу, а також повинні бути сертифіковані на території Україні”, – уточнили в прес-службі підприємства.
У вівторок також відбулася нарада під керівництвом першого віце-прем’єра Степана Кубіва. “Дніпроазот” попередньо нібито погодився запустити виробництво хлору, прогнозована ціна – 40 тисяч гривень за тонну.
Однак глобально проблему це не вирішує: хтозна коли власники заводу захочуть вчергове використати “хлорний аргумент” у перемовинах із владою, економічного чи вже політичного характеру.
Експерти відзначають, що виходом може стати перехід на більш сучасні та безпечні знезаражуючі речовини – гіпохлорит натрію, змішані оксиданти чи діоксид хлору. Деякі водоканали вже почали впроваджувати відповідні технології. Проте для масштабного переходу потрібні гроші, час та бажання влади навчитися казати “ні” олігархам.
В тему: Геннадий Боголюбов: о чем помалкивает вторая половинка «Привата»?
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!