Украинские суды пошли по стопам украинских госорганов и пытаются регулировать интернет, невзирая на отсутствие на то законных оснований. (укр)
Блокування сайтів за позовами про захист честі, гідності та ділової репутації — непоодинока практика, що застосовується українськими судами.
Відсутність законодавчих підстав для таких блокувань обходять шляхом застосування судових ухвал про забезпечення позову.
Якщо раніше така практика стосувалась переважно хостерів, то останнім часом вона почала часто застосовуватися і відносно на інтернет-провайдерів.
Українське законодавство, принаймні поки що, містить обмежений перелік підстав для блокування сайтів.
Російські соцмережі та деякі інші сайти блокуються згідно з указом президента про економічні санкції, а також за рішенням суду мають блокуватися сайти із дитячою порнографією. Крім того, за заявою від правовласника хостери повинні тимчасово блокувати сайти із піратським контентом.
Хостери — компанії, які надають послуги з надання ресурсів для розміщення інформації, а саме інтернет-сайтів, на сервері, що постійно перебуває в мережі, зазвичай Інтернет.
Порившись у судовому реєстрі, автор виявив, що попри відсутність законних підстав, українські суди регулярно зобов’язують провайдерів та хостерів блокувати доступ до сайтів за позовами про захист честі й гідності. Як це можливо?
Річ у тім, що сайти блокуються не за рішенням суду, а за ухвалою про забезпечення позову. Що це за документ?
Судова ухвала про забезпечення позову — це застосування судом заходів для створення можливості виконання у майбутньому рішення суду. Застосовується у випадках, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Судова ухвала підлягає негайному виконанню.
Якщо в інших цивільних справах такий інструмент може бути виправданим заходом, то у випадку блокування сайтів цілком незрозуміло — як саме виконання остаточного рішення суду може стати неможливим?
Більше того, немає жодної гарантії, що рішення суду буде на користь позивача.
Натомість судова ухвала підлягає негайному виконанню, а отже, сайти мають блокуватися на весь період розгляду позову в суді, який може затягнутися надовго.
Нескладно зрозуміти, в чому небезпека такого механізму: для медійного сайту навіть тимчасова відсутність онлайн може мати катастрофічні наслідки — втрата аудиторії, а отже прибутку від реклами. Саме з цією метою щодо сайтів здійснюються DDoS-атаки.
Відсутність онлайн протягом всього розгляду позову — гарантована смерть для сайту, незалежно від того, яким буде остаточне рішення суду. Для будь-якого фігуранта журналістського розслідування така ухвала — ідеальний спосіб розправитись із небажаним ЗМІ.
Як можна заблокувати сайт
«Заблокувати сайт» складно значно мірою тому, що доступність веб-сайту для користувачів забезпечують одразу кілька учасників процесу. Фактично будь-який сайт — це набір файлів та папок.
Хостер розміщує ці файли та папки на своєму сервері, налаштованому так, щоб користувачі інтернету мали змогу сайт відкрити, а власник сайту — вносити до нього потрібні зміни.
Реєстратор домена забезпечує, щоб користувачі інтернету могли потрапити на певний сайт, увівши в браузері зручну адресу на кшталт «google.com» замість довгого та важкого для запам’ятовування набору цифр.
Провайдер надає користувачам можливість підключатися до інтернету, зокрема щоб відвідувати певні сайти.
Тобто якщо хтось хоче заблокувати сайт, є кілька шляхів.
Перший — можна зобов’язати хостера вимкнути сайт у себе на сервері. Це складніше зробити, якщо хостером є іноземна компанія, що працює за законодавством іншої держави, до того ж власник сайту може порівняно легко змінити хостера.
Другий — можна зобов’язати доменного реєстратора скасувати реєстрацію домену — знову ж таки, якщо реєстратор є іноземною компанією, це буде складно зробити.
Третій — можна заборонити провайдерам надавати доступ своїм клієнтам до сайту — і тоді провайдери мусять вирішувати технічні проблеми, яким чином забезпечити ефективність таких блокувань.
Історія хвороби
Яскравим прикладом можна назвати ухвалу Деснянського районного суду Києва від 10 лютого 2012 про забезпечення позову про захист честі, гідності, ділової репутації.
В цьому випадку суддя, керуючись статтями 151-153 ЦПК України, зобов’язав хостера тимчасово зупинити роботу сайту «Дорожнього контролю», який висвітлював випадки неправомірної поведінки співробітників ДАІ.
Причиною порушення справи стала заява співробітника ДАІ, який стверджував, що коментарі до новини, в який він фігурував, ображають його честь та гідність.
Блокування спричинило широкий скандал та протрималось лише кілька днів, уже 16 лютого Деснянський райсуд Києва скасував рішення про блокування сайту «Дорожній контроль».
Втім, не треба думати, що подібна практика відійшла у минуле. Так, 25 серпня 2016 Печерський суд на забезпечення позову про захист честі і гідності знову зобов’язав ТОВ «Інтернт Інвест» (компанії належить реєстратор доменних імен Imena.ua та хостинг-провайдер Mirhost) тимчасово зупинити роботу «веб-сайту».
Причиною став позов екс-народного депутата від Партії регіонів Миколи Янковського. Як можна дізнатись із тексту ухвали, «позивач є відомим українським бізнесменом і політиком, кандидатом економічних наук, завідуючим кафедри новітніх технологій в менеджменті Донецької державної академії управління, Академіком АІНУ, АЕНУ, членом Академії російських підприємств, Почесним професором Українського державного хіміко-технологічного університету та Героєм України».
Проте в ухвалі не згадується, що Янковський є також фігурантом численних журналістських розслідувань.
Суддя вирішив, що «недостовірна інформація, викладена у статті, здійснюватиме тривалий негативний вплив на ділову репутацію позивача протягом всього судового розгляду справи, а отже існує висока ймовірність, що у разі задоволення позову позивачеві треба буде докласти значних зусиль для позбавлення від наслідків вказаного негативного впливу».
Фокус на провайдерів
Цензура в Україні заборонена, але, як бачимо, якщо фігуранту матеріалу не подобається, що про нього написано, то є шанси, що суд може «тимчасово» змусити хостера вимкнути сайт.
Українські інформаційні сайти швидко вивчили урок та почали хоститися та реєструвати домени за кордоном. Але, як виявилось, і це не завжди може допомогти.
20 березня 2018 слідчий суддя Чередніченко Голосіївського районного суд Києва видав неймовірно безграмотну з технічної точки зору ухвалу.
«Накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсу «shopmiele.com.ua» та «premiumshop.com.ua» з ідентичною IP-адресою: 86.107.110.15 (Румунія), шляхом зобов’язання інтернет-провайдерів […] закрити до них доступ», — йдеться в ухвалі.
В даному випадку йшлося не про цивільне, а про кримінальне провадження за позовом компанії Miele щодо незаконного використання її торгової марки.
Оскільки провадження кримінальне, мова йде не про ухвалу суду, апро ухвалу слідчого судді, який здійснює судовий контроль у кримінальному провадженні на досудовому слідстві.
У свою чергу слідчий суддя посилався на 170 статтю Кримінально-процесуального кодексу, яка надає суду право забороняти розпоряджатися майном та використовувати його.
При цьому накладення арешту шляхом «зобов’язання інтернет-провайдерів закрити доступ до веб-ресурсів» згаданою статтею не передбачено. Також незрозуміло, які саме майнові права можуть виникати у користувачів при заході на будь-який веб-ресурс.
Однак найцікавіше в цій ухвалі — що блокувати доступ до сайту зобов’язують вже не хостерів, а провайдерів, які мають самостійно вирішувати, яким чином реалізовувати це блокування та робити це за власний кошт.
Незрозуміло, втім, який чином доносилась ця ухвала до самих провайдерів, яких в Україні налічується майже 7 тисяч, та чи можна вважати ефективним способом розміщення ухвали на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.
Однак і тут український суд знайшов вихід.
Вже 19 квітня 2018 на забезпечення позову щодо заборони поширення інформації, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію, Трускавецький міський суд ухвалив зобов’язати провайдерів тимчасово заблокувати доступ до сайтів сайтах Mmgp.ru, ScamQuestra.com та Prochukhan.org.
Мова йде про цивільне провадження: на згаданих у позові ресурсах розміщувалась інформація щодо нібито шахрайських дій компаній Questra World и Atlantic Global Asset Management та пов’язаних із ними осіб.
Цього разу ухвала містить вичерпний перелік провайдерів, зобов’язаних заблокувати обрані сайти. Більше того, цей перелік формував не суд, регулятор чи інша організація, а сам позивав на власний розсуд.
«Оскільки, заборонити всім провайдерам на території України забезпечувати доступ до сайтів Mmgp.ru, ScamQuestra.com та Prochukhan.org технічно та організаційно не можливо, на думку Заявника найбільш доцільним способом забезпечення позову є заборона найбільшим провайдерам та операторам України, перелік яких Заявник навів в заяві», — ухвалив суд.
Українські суди радо підтримують тенденцію, притаманну українським держорганами останнім часом, брати участь у регулювання інтернету, попри відсутність на те законних підстав.
Обурення щодо цих блокувань лунають лише в професійному середовищі провайдерів, тому є всі підстави припускати, що подібна практика блокувань триватиме й надалі.
Антон Кушнір, Лабораторія цифрової безпеки, для ЭП
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!