Сумні підозри щодо торгівлі арештованим бензином Курченка породили ті, хто боровся з корупцією від імені Кабміну та групи Пашинського.
Незаслужено непоміченою пройшла інформація про те, чим закінчилась битва двох груп «світлих сил» за право подолати корупцію в торгівлі арештованим майном.
Ще місяць-півтора тому не минало й дня, щоби в ЗМІ не з’являвся коментар на зразок: «тільки наша команда знає, як знищити в цій схемі зловживання». Тепер же – тиша.
Можливо, вона настала тому, що, незважаючи на всі потуги, стара схема так і лишилась, просто змінились бенефіціари. Зараз це – «достойні люди нинішньої влади». Тепер – деталі.
Де-юре, війна «між своїми» йшла за те, як правильно продавати заарештоване майно. Де-факто – йшлося про бензин Курченка. Нагадаємо, що саме кооператив його імені монополізував схеми шахрайського імпорту бензину, а після втечі «молодого бізнесмена» в Москву, частина вже заарештованого пального залишилась в Україні.
Продаж арештованого в Україні є давно законодавчо описаним, однак з корупційним присмаком. За теперішніми нормативними актами слідчий через суд просить дозволу це майно реалізувати, потім комісія придумує ціну і вибирає приватного продавця. Якщо колишній власник товару виявиться винним, то гроші йдуть в держбюджет, якщо – ні, то кошти йому повернуть. Саме в ланцюжку «ціна-вибір продавця» і криється корупційна небезпека. Продати дешево товар спеціально підібраній фірмі – це завжди приємно. Мало того – ще й законно.
Олена Тищенко
Так от півроку тому дві групи із теперішнього Олімпу намагались врегулювати цей процес новою Постановою Кабміну. Одна група – з Мінюсту, інша – з тодішньої АП. Мотором другої групи була голова Міжвідомчої робочої групи з питань антикорупційного законодавства Олена Тищенко. З’явилась вона у владі на запрошення Сергія Пашинського, який тоді був призначений в.о. голови Адміністрації президента Олександра Турчинова.
Після довгих взаємних звинувачень жоден варіант Постанови так і не з’явився. Однак Курченка це не врятувало. Якщо немає нового закону – працює старий, «недосконалий».
Суворо дотримуючись норм законодавства, слідчі звернулись до суду, і 30 вересня Приморський суд Одеси видав постанову, що арештоване паливо має бути продане через підприємство «Укртранснафтапродукт», яке належить напівдержавній ПАТ «Укрнафтопродукт» (володіє низкою нафтобаз по Україні).
Під наглядом автоматчиків бензин Курченка покинув базу Сєчіна і був проданий фірмою Тищенка.
17 жовтня васильківську нафтобазу «Схід» (де знаходилась велика частина пального) захопили автоматники з нашивками МВС, і відразу звідти почали вивозити дизпаливо у промислових масштабах – по бензовозу кожні півгодини.
Представники «Роснефти», яка орендує нафтобазу «Схід», вчинили ґвалт. Мовляв, вивозять паливо, яке не має жодного відношення до Курченка.
Ми не будемо заморочуватись хитросплетіннями відносин між Курченком і роснефтівським Сєчіним (орендує нафтобазу і є діловим партнером Курченка по Одеському НПЗ). Нас цікавить як розпоряджались арештованим дизпаливом.
Виявилось, що після захоплення нафтобази дизпаливо з’явилось на відкритому ринку. Але продавав його не напівдержавний «Укртранснафтапродукт», а цілком приватне ТОВ «Укройлпродукт». Про це у своєму прес-релізі офіційно заявила відома компанія «Галнафтогаз» Віталія Антонова, що торгує паливом через мережу ОККО.
Сам же «Укройлпродукт» входить до складу групи компаній «Фактор» Сергія Тищенка, колишнього чоловіка Олени Тищенко.
Сергій Тищенко
Досконально невідомо яким чином курченківський дизель потрапив від «Укртранснафтапродукту» до приватної фірми. Найвірогідніше – за рішенням «відомчої комісії», яка, нагадаємо, придумує ціну і вибирає приватного продавця.
Щоправда, у «напівдержавній» фірмі заявили, що паливо з Василькова лише перевозять на нове місце зберігання. А у Міненерговугілля вважають, що паливо все ж таки продається, але самим «Укртранснафтапродуктом».
Такі неузгоджені позиції зайвий раз нагадують про «ефект Чичваркіна». Нагадаємо – цей російський бізнесмен змушений був покинути Росію, після того, як він почав протистояти місцевим слідчим органам, які заарештували партію його мобілок, порозпродавши їх по два долари за штуку.
Зрештою, сама Олена Тищенко теж в курсі цих проблем. У своєму недавньому рекламному інтерв’ю «Економічній правді» вона розповідала, як треба зламати цю корупційну схему. На прикладі заарештованого в Одесі бензину Курченка:
«У Минэкономики около 500 компаний своих. У Минтопэнерго у Продана тоже есть свои нефтебазы. Они могли бы спокойно взять все это на хранение, частично продав с колес на аукционе. То есть это абсолютно прозрачный способ, но он не интересен, потому что там, где прозрачно, там нельзя заработать. Гораздо интереснее то, что происходит с этими нефтепродуктами сейчас. Там уже письма пошли от Одесского НПЗ, что если нефтепродукты срочно не вывезти, то это грозит техногенной катастрофой всей Одессе и взрывом завода. Под это пытаются подложить структуру, которой эти нефтепродукты будут переданы якобы на хранение, а потом случайно окажется, что ей негде хранить, и она реализует их по заниженной цене», – розповідала Олена Тищенко.
Достеменно невідомо, наскільки заниженою ціна виявилась цього разу. Відомою є лише ціна, за якою пальне збувають приватники: за даними «Нефтерынка» на 5% нижче від ринкової.
За якою ж ціною тищенківський «Укройлпродукт» забирає дизель з нафтобаз, а відповідно – скільки грошей потрапляє в бюджет – це безумовна таємниця.
Так що єдиними доконаним фактом у цій ситуації є те, що заарештоване пальне Курченка продає фірма колишнього чоловіка антикорупціонерки Олени Тищенко.
Безумовно, в інших країнах такої ситуації не могло би бути в принципі. Курченко втік з України так давно, і докази контрабанди пального – настільки очевидні, що ще кілька місяців тому вже би мали відбутись суди, майно – не арештоване, а конфісковане і продане через аукціон. Але в такому випадку все стає якось занадто прозоро, нецікаво і малоприбутково.
Зрештою, навіть в українських реаліях нікчемного ГПУ і слідчих МВС, можна було би обрати більш адекватну приватну структуру, яка би не асоціювалась із конкретними прізвищами. Ну, і ціни оголосити привселюдно. Було би в теперішньому тренді на прозорість. Ну, значить теж нецікаво…
І наостанок. Ми публікуємо цю статтю через два тижні після того, як з’явились перші повідомлення про торгівлю арештованим дизпаливом. За цей час офіційні структури ніяк не коментували цю справу. В українських реаліях це означає одне: у схеми є покровитель на найвищому рівні. І прізвище його відоме.
Олександр Турчинов і Сергій Пашинскьий
Сумно однак навіть не в тому, що є схема, і є покровитель. Головна прикрість полягає в тотальній мовчанці всіх інших. Складається таке враження, що в Україні започатковується нова гра: «Це твоя тема, і я мовчу про неї, а це моя тема – і ти її теж не бачиш».
Є ще, правда, пересічні українці. Ну, так чим менше вони знатимуть, тим спокійніше спатимуть. Хибна думка, здається. Деколи вони прокидаються.
Юрій Ніколов, Олексій Шалайський, «Наші Гроші»