Держфінінспекція не змогла провести перевірку тендерів “Нафтогазу”, оскільки договори та акти робіт на 3 млрд грн були вилучені слідчими ще півтора року тому. Нинішні правоохоронці їх теж не віддають.
Дивовижної краси документ потрапив із надр Держфінінспекції до редакції.
У ньому контролюючий орган звітує перед Кабінетом міністрів про перевірку витрат НАК “Нафтогаз України” на геологорозвідувальні роботи. Період перевірки — один із найсмачніших: із 1 січня 2012-го по 31 серпня 2013-го. Під стать і витрачена сума — близько 3 млрд грн.
У звіті виявилося чимало цікавих речей, але найбільше виділяється одна. З’ясувалося, що люди, котрі вилучають із бюджету мільярди, зовсім не зобов’язані боятися “прокурорів-міліціонерів”. Навіть навпаки, правоохоронців інколи використовують, аби приховати скоєне. Зрозуміло, що такі преференції дарують лише “кращим людям міста”, але саме вони й фігурують у цій історії. А тепер слайди.
Мільярди в діру
За підрахунками ДФІ, у досліджуваний період “Нафтогаз” підписав договорів на геологорозвідку та бурові роботи на суму 4,1 млрд грн. Робіт, правда, було виконано менше (3,04 млрд), зате практично всі їх оплатили (2,98 млрд грн). Варто зауважити, що такий високий рівень проплат у нинішні часи видається дивним, але це не найцікавіший факт у звіті.
Перше: виявилося, що фраза “геологорозвідувальні та бурові роботи” означає зовсім не те, що спадає на думку. Річ у тому, що власне на буріння витрачалося лише 15% коштів. А 85% від загальної суми договорів — “консультаційні послуги”. Що це означає, думаємо, зрозуміло й найменш досвідченим читачам.
Ще одна цікавинка з документа — це як розповзалися мільярди з “нафтогазівської” скарбниці. ДФІ відзвітувалася, що головними отримувачами коштів були три ТОВ: “Капромбуд”, “Володар” та “Віртус XXI”. Усі вони очікувано виявилися “прокладками”, тобто структурами, які самі нічого робити не вміють, окрім одного: перекидати гроші на інші рахунки.
Традиційно “прокладки” поділяються на дві категорії. Тип перший. За частину грошей, отриманих від держави, наймається реальний виконавець робіт (часто, до речі, це інше держпідприємство). Усе, що залишається, називається чесним заробітком, інша назва — “доля мала”.
Тип другий і більш відвертий. Гроші відразу стають готівкою через “податкові ями”. Далі за смаком: або реальних виконавцівнаймають за кеш (особливо популярне це в будівництві), або ніхто нічого не робить, і все, що на рахунок прийшло, трактується як “прибыля”. Схема, зрозуміло, яскраво кримінальна, але часто робоча. Головна проблема в ній — отримати від держави гроші авансом. Декому вдається.
Вдалося це й вищезгаданим трьом щасливчикам — “партнерам” “Нафтогазу”. За даними “Економічної правди”, частина їхніх договорів отримала передоплату в неймовірні 95%.
Далі події розвивалися вже традиційно. За підрахунками ДФІ, на своїх рахунках бізнес-партнери “Нафтогазу” залишили лише 7%, решта коштів пішла або на групу “примарних фірм”, або реальним виконавцям робіт.
Тут ми приречені зробити невеличкий ліричний відступ. Виявилося, що якість дослідження держінспекторів серйозно кульгає. По-перше, вони вирішили не відокремлювати зерно від полови, змішавши в одну купу всіх контрагентів — і одноденних, і реальних. Прирікаючи читачів звіту розбиратися самим.
З однією групою все зрозуміло: там уже рік як триває процедура ліквідації (ПП “Індекс”, ТОВ “Конект-Плюс” і ПП “Стильтекс”). Тобто ці прожили життя за принципом: “мавр зробив справу — мавр може піти”.
Але, крім них, у списках одержувачів грошей названі ПрАТ “Геофізична компанія “Надра”, ТОВ “Каротаж-Прайм”, “Петро-Консалтинг” та “НТК “Депроіл”. Останню фірму ДФІ перевірила й порушень не знайшла, а інших “не виявилося за місцем реєстрації, про що й складено акт про неможливість проведення зустрічних перевірок”. Взагалі-то, не знайти акціонерне товариство, яке щокварталу звітує перед Нацкомісією з цінних паперів і фондового ринку, — це, звичайно, треба вміти.
По-друге, ПрАТ “Геофізична компанія “Надра” — це попередня назва “Каротаж-Прайму”, яке, до речі, теж ПрАТ, а не ТОВ. По-третє, Дерфінінспекції годилося б визначитися, кого вони мають на увазі під назвою “Петро-консалтинг”. Тим паче що в одному й тому самому документі воно назване по-різному (“Петро” й “Петрол”), і жоден із варіантів у реєстрі не трапляється. Ми, взагалі-то, впевнені, що називається воно “Петро-консалтінг”, але ж не ми звіти Кабміну готуємо.
І наостанок. Ми були трохи здивовані відсутністю у списку ТОВ “Універсальне комерційне суспільство”, яке отримало у 2012 р. понад 400 млн грн на розвідку площі Палласа. Але це вже так, до слова…
Річ у тому, що всі ці фактологічні недоречності можна справді трактувати простоліричним відступом. Адже якби навіть ДФІ відпрацювала матеріал на рівні ФБР, провести розслідування їй би однак не вдалося. Бо найголовніше, що зафіксувала перевірка, — це те, що перевіряти фактично нічого: документи зникли.
Документи, які вкрадені до нас
Розпочнемо, мабуть, із цитати: “81 із 88 договорів із первинними документами та документами, на підставі яких ці договори укладалися, були вилучені правоохоронними органами (слідчими Печерського РУ ГУ МВС у м. Києві Д.Нечитайлом на підставі протоколу обшуку від 28.08.2012 р. і П.Меншуном на підставі протоколу обшуку від 25.01.2013 р., слідчим податкової міліції ДПІ в Дарницькому районі м. Києва М.Барановим на підставі протоколу виїмки від 11.05.2012 р.”.
Таким чином, повідомляє ДФІ, не вдалося підтвердити розрахунки в “Капромбуду” на суму 817,8 млн грн, у “Володара” та “Віртус XXI” — на суму 1,96 млрд.
Держфінспекція спробувала було глянути на вилучене, але далі спроби не пішло. МВС повідомило колег, що їхнє прохання передали в Печерський райвідділ, міліціонери нижчі рангом уже вирішили не відповідати. Заклики ДФІ до Авакова та Білоуса не подіяли.
Відтак, контролери звернулися до останньої інстанції — прем’єр-міністра А.Яценюка, щоб той вплинув на членів свого кабінету. Виглядає це, звичайно, смішно: прем’єр шукає документи, які заникали районні слідчі. Правда, і суму додає.
Можна, зрозуміло, плекати надію, що ось прямо зараз розумні слідчі якогось відомства ретельно вивчають папери. Але терзають деякі сумніви.
Хоча документи й вилучалися руками правоохоронців, проте, очевидно, не з їхньої ініціативи. Нагадаємо, що все сталося ще у 2012—2013 рр. Тоді тривала жорстка підкилимова боротьба між Юрієм Бойком та Едуардом Ставицьким, що завершилася перемогою останнього: у грудні 2012-го той очолив Міненерговугільпром.
Отож виїмка була вигідна або для компромату, або для зачищення слідів. Ми більше схиляємося до останнього. Це, до речі, підтверджується й тим, як слідчі прореагували на матеріали ревізії “Нафтогазу” 2013-го. У тому ж таки звіті ДФІ згадується, що 3 грудня 2013 р. 27 томів перевірки були спрямовані в Генпрокуратуру, та передала їх по ланцюжку, і вже 6 лютого 2014 р. Шевченківський РУ ГУ МВС повідомив, що підстав для відкриття кримінальної справи не знайшлося.
До речі, постреволюційна ГПУ повторно витребувала ці документи вже в березні. Чим закінчилося їх читання, поки що незрозуміло. Як незрозуміло й те, чому слідчі не хочуть допускати до розслідування колег із фінінспекції. Версія, звісно, напрошується, але не хочеться про сумне.
І ще один штрих. Під час підготовки цього матеріалу ми з подивом виявили, що у “Віснику державних закупівель” заднім числом зникло два “нафтогазівських” тендера (№12/13 (614/13) від 27.01.12 р.) із переможцем ТОВ “Володар” на суму 258 млн грн. За три роки моніторингу держзакупівель такого явного й відвертого криміналу ми ще не фіксували. А тепер запитання. Як ви думаєте, якщо слідчі впритул займаються тендерами із розвідки та буріння (а всі ці договори проходили саме через тендери), чи може в той самий час в офіційному виданні не бути документації на закупівлю у 200 млн? Отож бо й воно…
Зрозуміло, що неспішність перевіряльників можна пояснити об’єктивними причинами, хоча й суб’єктивні скидати з рахунків теж не варто. Тим більше що “суб’єктивні фактори” — це зазвичай люди. У цій історії їх не бракує.
Колгосп імені Курченка
Корупційний тендер — гра, у яку мають грати двоє: і замовник, і його переможець. Із замовником ясно, юридично — це “Нафтогаз”, поіменний список нехай складають інші органи.
Що ж до переможців, то тут двома словами не обмежитися. Ми не називатимемо номінальних власників і директорів тендерних щасливчиків. Уся їхня вина полягає в тому, що вони колись продали дані свого паспорта та один раз відвідали нотаріуса. На сленгу деяких журналістів їх називають “колгоспниками”, хоча трапляються й жителі райцентрів. Цікавіше — хто працює головою “колгоспу”, і тут є про що поговорити.
Розпочнемо, мабуть, із “Віртус XXI”. Знаменитим воно стало зразу після Майдану, коли активісти почали розгрібати знищену документацію під офісом таємничого Сергія Курченка. Тоді з клаптиків паперу вдалося скласти документ, у якому йшлося про те, що в грудні 2013 р. Брокбізнесбанк Курченка вивів 650 млн грн фіктивним кредитом через “Віртус XXI”. Потім фінансову діру довелося заповнювати рефінансуванням із Нацбанку.
У ще цікавішу ситуацію потрапив перший засновник “Віртуса” — ТОВ “Ледис”. У серпні нинішнього року відбувся суд, на якому номінальний власник цієї контори, харківський громадянин, покаявся у “фіктивному підприємництві” й повідомив, що власником він став за гонорар 100 дол., госпдіяльністю не займався, оскільки нотаріально передав права на фірму. Права на фірму використовувалися досить своєрідно. “Ледис” знаменитий тим, що у 2013 р. позичив медіа-холдингу “Вести” 93 млн грн. Через курченківський же “Реал банк”. Вважатимемо це додатковою інформацією для тих киян, котрі розбирають безплатний продукт біля входу в метро.
“Брокбізнес”, “Реал” і ще один сімейний банк — “Ринкові технології” — фігурують у зв’язку і з іншим переможцем тендерів “Нафтогазу” — “Капромбуд”.
У березні нинішнього року в суді опинилася справа про завищення “Капромбудом” податкового кредиту на суму 105 млн грн. Цитата: “…за фактом умисного ухиляння від сплати податків службовими особами разом із банківськими установами ПАТ “Реал Банк”, АТ “Брокбізнесбанк” та ПАТ “Банк “Ринкові технології”.
До речі, у Судовому реєстрі можна знайти й рішення, яке прямо стосується “Капромбуду” і тендерів “Нафтогазу”.
У 2013 р. суд зобов’язав “Капромбуд” оплатити державному “Науканафтогазу” 13,7 млн грн за геологорозвідку. Відповідач і грошей не прислав, і в суд не з’явився. Можливо, тому, що в штаті переможця багатомільйонних тендерів значилася одна людина.
Не любили з’являтися в суди й представники фірми “Володар”. На зустріч із юристами “Нафтогазу” вони не прийшли аж чотири рази. Хоча справа була на 250 млн. Суд цей, до речі, цікавий не тільки тим, що проходив ще в листопаді 2013-го. А ще й тому, що “Нафтогаз” вимагав штрафних санкцій за невиконання тендерного контракту на геологорозвідку. Тобто саме на ті роботи, документи щодо яких зникли.
Отож у цьому контексті бажання подивитися “на зниклу грамоту” тільки посилюється. Особливо цікаво ознайомитися з прізвищами “нафтогазівців”, які підписали акти виконаних робіт.
Що ж до переможців тендерів, то тут цікавості чомусь менше. Зі стодоларових “селян” можна зняти хіба що штраф. А хто в “колгоспі Курченка” голова, хто — бригадир, а хто — пастух, уже не так важливо. Головне — самим знову не зайняти місце колгоспного стада.
Юрій Ніколов, Олексій Шалайський, «Наші Гроші».
Вперше опубліковано в «Дзеркалі тижня».
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!