«Коломийські» знадобилися «чернівецьким» тому, що в останніх обмаль часу при владі, і потрібні професійні схемотехніки. Тому на потоки сіли «смотрящі», а виконавцями у них стали герої кримінальних справ, які в короткий термін здатні гарантувати результат. Їм не хочеться навіть про людське око зберігати порядність та політичну чистоплотність
Днями міністр інфраструктури Максим Бурбак (подробнее про него читайте в статье Максим Бурбак: как черновицкие сели на «золотой унитаз» донецких) видав наказ про перевірку діяльності керівництва «Укрзалізниці». І не з доброї волі, а на доручення Кабінету міністрів, котрому в свою чергу наказав розібратися з УЗ президент: Петро Порошенко отримав доповідну Служби безпеки України, в якій розписано корупційні схеми тодішнього гендиректора «Укрзалізниці» Бориса Остапюка та його наближених.
«Обозреватель» має у своєму розпорядженні цей документ СБУ, і ознайомлення з ним, відверто кажучи, викликає двоякі враження. З одного боку, Служба безпеки відреагувала на корупційну активність однієї з найбільших державних монополій; з іншої – навіть на шпальтах нашого видання міститься більше інформації, ніж у згаданій довідці спецслужб.
Це перша обставина, котра примусила взятися за цю тему. Інша значно екстравагантніша: боротися з корупцією доручили «смотрящім» за головним залізничником країни. Уряд чернівчанина Арсенія Яценюка наказав розібратися з УЗ братові свого однокласника — чернівчанину Максиму Бурбаку, який є міністром інфраструктури. Бурбак скликав комісію, яку очолив заступник міністра Петро Пінкас, уродженець міста Чернівці. Тепер Пінкас з іншими працівниками відомства перевірятиме Бориса Остапюка, який вважається ставлеником іншого вихідця з Чернівець Андрія Іванчука, близького приятеля Арсенія Яценюка. Просто мексиканський серіал виходить, котрий, як то часто буває в хорошому «милі», завершиться для головних героїв корупційної мелодрами хепі ендом. Не даремно ж Максим Бурбак, створюючи комісію для розслідування корупції у діяльності Остапюка, навіть назвав її казуістично-оптимістично: «Комісія з перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту…».
Корупція відтепер в Україні називається «окремими питаннями».
«Обозреватель» вирішив розповісти про частину отих «окремих питань», частково взявши інформацію з доповідної СБУ, частково – з інших джерел, у тому числі – і з власних. Після останньої публікації ми збираємося відправити цей серіал панові Пінкасу для ознайомлення і перевірки.
Нині публікуємо перше «окреме питання»…
«Окреме питання» №1. На момент призначення гендиректором УЗ Остапюк перебував у розшуку
Цього факту немає в довідці СБУ, але певно тому, що деякі співробітники служби самі замішані в цьому епізоді. Коли Кабінет міністрів розглядав призначення Бориса Остапюка керівником УЗ, мінімум двоє посадовців мали б встати, сказавши: ану віддайте мені його під білі ручки: це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, а також глава СБУ Валентин Наливайченко.
2012 року Генпрокуратура порушила три кримінальні справи за ч. 5 ст. 191 «Присвоєння, розтрата майна… в особливо крупних розмірах». Слідством було встановлено факти укладення договорів за завищеними цінами, махінації зі здачею в металобрухт залізничного полотна, реалізації вагонів за заниженими цінами. Лише за цими епізодами – збитків державі на мільйони гривень. А якщо до цієї справи долучити «подвиги» підопічних пана Бориса Остапюка, як, наприклад, Олександра Лозинського, то вимальовуються суми збитків на десятки-десятки мільйонів доларів. До речі, при обшуку в Остапюка було знайдено цілий арсенал бойової вогнепальної зброї.
Але суду Борис Ярославович 2012 року чекати не став, він незабаром зник закордоном. Мандрував світом декілька років, аж доки «влада Майдану» не повернула його в крісло керівника УЗ.
Важливий факт: за даними з декількох джерел, коли 1 квітня пан Остапюк став керівником УЗ, то він ще перебував у розшуку, але незабаром «повирішував справи» заднім числом. Виходить, він пройшов перевірку СБУ, та й МВС, знаючи про шлейф минулих подвигів, також промовчало. Так Борис Ярославович обійняв омріяне ним крісло.
Постать Бориса Ярославовича настільки непересічна, що заслуговує на окрему характеристику. 2006-го року його було звільнено з посади заступника директора Держадміністрації пасажирського транспорту з формулюванням «за грубе порушення трудових обов’язків». 2010 уряд Юлії Тимошенко знову затребував послуги Бориса Ярославича, призначивши начальником Донецької залізниці, але через чотири місяці його було звільнено з аналогічним формулюванням.
Залізнична кар’єра добродія Остапюка, здавалося б, завершилася з порушенням кримінальної справи та втечею з країни. Як повідомляє «Цензор», на сьогоднішній день Борис Остапюк фігурує в декількох кримінальних справах. «І в кріслі керівника «Укрзалізниці» він перебуває на даний момент лише тому, що уник арешту і утримання в СІЗО лише після внесення застави в 23 млн. грн. Ось лише цікаво, звідки в людини, котра все життя обіймала посади на «постійно збитковому» держпідприємстві такі заощадження», — іронізує «Цензор».
«Обозреватель» уже може відповісти на запитання, звідки у скромного вихідця з Коломиї стільки грошей, так само, як і чому на ключових посадах на залізниці стільки вихідців з цього міста, а також фірм з адресою реєстрації у цьому прекрасному регіоні. Відповіді на це запитання ляжуть в основу наступних публікацій.
Наразі, варто додати, що Борис Ярославович працює не сам, а – як люблять писати слідчі – у складі організованого злочинного угрупування. Наприклад, 2012-го року разом з Остапюком «бігали» по світу чимало його соратників, серед яких давній партнер Олександр Лозінський. За даними слідства, Лозінський, будучи відповідальним за закупівлі та матеріально-ресурсне забезпечення УЗ, грав роль організатора злочинного угрупування, і саме через нього протікали головні корупційні схеми відомства. Після порушення низки справ він вдався до «кримінальної» еміграції, але під нове призначення Остапюка повернувся на ту ж саму посаду, і за цією ж самою схемою: спершу отримав «кормовий» портфель, а пізніше уже закривав справи.
Якщо влада пройшла очищення і намагається побороти корупційне засилля «а ля Сім’я», то як взагалі могли потрапити на такі посади особи, за якими тягнеться шлейф звинувачень в корупції? Відповідь дуже проста: «коломийські» знадобилися «чернівецьким» тому, що в останніх обмаль часу при владі, і потрібні професійні схемотехніки. Тому на потоки сіли «смотрящі», а виконавцями у них стали герої кримінальних справ, які в короткий термін здатні гарантувати результат. І часу у цих людей так мало, що їм не хочеться навіть про людське око зберігати порядність та політичну чистоплотність: коли «Обозреватель» та інші медіа розкачали скандал довкола одіозного Остапюка, міністр транспорту Бурбак призначив в.о. гендиректора залізниці такого собі Максима Бланка, якого має досвід роботи на УЗ лише «смотрящім» від олігарха Леоніда Юрушева (спаринг-партнера чернівчанина Андрія Іванчука по дерибану «Укрзалізниці» та інших інфраструктурних проектах).
Чому Бланк, не маючи досвіду роботи на залізниці навіть в статусі кондуктора, очолив мегамонополію?
Що він може реформувати чи збудувати на УЗ?
Певно, що будувати та реформувати нічого не потрібно, достатньо прикривати та підписувати. Бо ж до завершення виборів залишилося не так вже й багато часу, а там далі – невідомо що буде.
Колишня журналістка «Обозревателя» Тетяна Чорновіл написала про гієн в уряді (Гієни. Лист Яценюку від людини, яка шкодує, що її не добили в часи Майдану). Вона знайшла точний образ, але оприлюднила достатньо мало фактів. Ми беремося заповнити цю прогалину. У нас є факти, які проілюструють, чим займаються ці люди у владі, і детально прорахуємо масштаби цієї планети гієн.
Далі буде. Зокрема:
«У сфері матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту (щорічний обсяг 8-10 млрд грн) відновлено практику вимагання так званих відкатів у постачальників продукції у розмірі 10%-15% вартості контракту. При цьому конкуренція між різними групами впливу (представлені тіньовими менеджерами В. Палійчуком, С. Павловським та А.Памбухчяном) призводить до зриву актуальних галузевих програм та проектів, серед яких, наприклад, оновлення тягового рухомого складу.
У сфері закупівлі ДП «Укрзалізничпостач» (очолює наближений до гендиректора О.Лозинський) на 10-30-ти мільйонні контракти численним порушенням вимог закону України «Про здійснення державних закупівель» введено підконтрольні Б.Остапюку ТОВ «Форест» (м. Коломия, засновником є дружина Остапюка), ТОВ «Новабуд-Інвест», ТОВ «Нікатес-Трейдінг», ТОВ «Техекспрес-М», ТОВ «Снабтехінвест», ТОВ «Інкомм» (фіктивні структури, зареєстровані на підставних осіб, однак координуються О. Лозинським та В. Палінчуком) та інші.
Крім цього, в зазначеній сфері продовжують функціонувати ТОВ «Автономні джерела струму», яке у 2011-2013 роках в інтересах менеджменту О. Януковича та Р.Ахметова у великій кількості постачало на залізниці низькоякісні акумулятори, а на сьогодні перейшло під контроль бізнес-партнера колишньої влади В.Шатворяна».
З доповідної записки СБУ Президентові.
П.С. Фактично, це повернення в лихі 90-ті, тільки «кришують» тих молодчиків чернівецькі гієни.
Обозреватель