Загальновідомо, що Олег Ляшко зробив свою політичну кар’єру у знімальних павільйонах телеканалу «Інтер», що свідчить про нього як про маріонетку олігархів Льовочкіна та Фірташа.
Але не всі помічають, що така «прогресивна» та «демократична» партія як « Самопоміч » насправді не вилізає з етерів на телеканалі іншого олігарха Ігоря Коломойського «1+1». А якщо пригадати парламентську виборчу кампанію, то « Самопоміч » там піарилась чи не найбільше з-поміж усіх. Безумовно, це хай не прямо, але опосередковано свідчить про тісні зв’язки мера Львова Андрія Садового з найбагатшим олігархом країни Ігорем Коломойським.
Тим часом дії фракції « Самопоміч » у Верховній Раді промовисто свідчать, що насправді «молоді реформатори» є всього лише вигідною інвестицією та маріонетками Коломойського, адже в Раді «самопомічники» відстоюють саме його інтереси.
Візьмемо кілька прикладів їхніх голосувань.
Голосування від 10 лютого 2015 року про внесення змін до закону «Про акціонерні товариства» щодо зниження кворуму загальних зборів. На сьогодні загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі в них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків акцій, що мають право голосу. Зміни до закону забезпечували би зниження вимоги щодо кворуму під час загальних зборів до рівня, прийнятого у світовій практиці. Як наслідок – розблокування процесу ухвалення рішень. Це зробило би можливим проведення зборів сукупним власникам 50 і більше відсотків простих акцій товариства.
Себто закон є антиолігархічним. А у світлі останніх подій з «Укрнафтою», підконтрольною на сьогодні Коломойському, документ явно спрямований насамперед проти цього олігарха, аби змусити згадане підприємство платити податки і дивіденди до держбюджету.
Сподіваємося, ні в кого не виникає запитань, чому підприємство, більше половини акцій якого належить державі, повинно сплачувати дивіденди і податки до бюджету держави? У «Самопомочі», схоже, вважають, що всі дивіденди та податки має забирати собі Ігор Коломойський, якому належить 42% акцій, адже «він патріот і взагалі врятував країну від окупації». То чому він має платити податки, чи не так?..
Очевидно, саме тому « Самопоміч » у повному складі не проголосувала за даний закон, чим провалила його ухвалення. Безумовно, депутати «Самопомочі» будуть казати, що насправді у них є свій законопроект (№ 2045) щодо зниження відсоткової ставки для кворуму, тому, мовляв, наш закид безпідставний – вони не проголосували з інших причин. Але знаючи, як у Раді ухвалюють рішення, нема жодних гарантій, що за їхній законопроект бодай хтось би віддав голоси. А урядовому законопроекту забракло не так багато, аби закон негайно набув чинності. Але його провалили.
Того ж дня відбувалося голосування за нового Генпрокурора України. Безумовно, кандидатура Віктора Шокіна є далеко не ідеальною. Але подання кандидатури Генерального прокурора – виключна конституційна прерогатива Президента. І царина його, а не будь-якого з впливових олігархів, персональної відповідальності. А враховуючи, що 2005 року саме Шокін порушував кримінальні справи проти Колєснікова, Кушнарьова та того ж таки Коломойського, не важко зрозуміти, що саме вищезгаданим особам призначення Шокіна є вельми неприємне і невигідне. Як бачимо, « Самопоміч » і тут стає грудьми на захист інтересів Коломойського. Єдиного нардепа із «Самопомочі», хто підтримав призначення Шокіна, Ірину Суслову, того ж таки дня рішуче виключають із фракції з формулюванням… «за порушення фракційної дисципліни». При чому депутатка стверджує, що перед голосуванням жодного спільного рішення фракції не було.
Але дуже цікаво працює « Самопоміч »! Згадаймо лише, як відбувалося голосування за відверто антинародний проект Державного бюджету України (не менш важливий документ, ніж призначення Генпрокурора, чи не так?): 10 нардепів «Самопомочі» проголосували «за», 2 – «проти», решта 20 не голосували або утримались. Чомусь тоді це підносили виборцям як «внутрішньо-фракційну демократію», нікого з фракції й не думали виключати. Хоча, скажімо, голова фракції Олег Березюк голосував «за», а основний спікер партії Єгор Соболєв – «проти». Але як тільки законопроект зачепив інтереси олігарха Коломойського – Ірину Суслову негайно викидають із фракції, без будь яких дискусій! І куди ж поділась «внутрішньо-фракційна демократія» й плюралізм думок?..
Можна повернутися ще трохи назад, до часів парламентської виборчої кампанії. Загальновідомо, що в ті часи агітувати за Олександра Шевченка – топ-менеджера гірськолижного курорту «Буковель», який, за інформацією ЗМІ, належить Ігорю Коломойському – до Івано-Франківська приїздив сам Андрій Садовий. Цікаво, що опонентом Шевченка тоді був поранений боєць «Айдару» Петро Шкутяк. Підтримка Садовим ставленика Коломойського теж не свідчить про тісний зв’язок між «Самопоміччю» і олігархом №1?
Наведений перелік фактів є далеко не вичерпним, але кожен українець уже і сам для себе зробив висновок, який політичний проект на якого олігарха працює. Безумовно, на кожну нашу тезу « Самопоміч » знайде чимало пояснень і контраргументів. Але, зрештою, висновок робити читачеві.
У будь-якому разі гірка правда є очевидною: ключова вимога Революції гідності – деолігархізація політики і економіки країни – полягла разом із Небесною сотнею. Олігархи як каста не тільки залишилися «священною коровою», яку нова влада не те що посунути геть з дороги, але подай подоїти на користь воюючої держави не сміє. Ба більше! У «перезавантаженому» парламенті вони з новим натхненням смикають за ниточки політичних маріонеток, ділячи сфери впливу і недограбовані рештки національних багатств.
Аналітична служба
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!