Сім’я скандального заступника Генпрокурора з екс-охоронцем Порошенка збудувала у центрі Києва чотириповерховий «фонтан» та розпоряджається купою іншої нерухомості.
В українському бізнесі є одна магічна річ, яку важко пояснити. Якщо родина якогось поважного правоохоронця займається бізнесом, то як правило – це нерухомість. Земля, готелі, житлова забудова і тому подібне, але тільки не вирощування зерна, ремонт автомобілів чи написання комп’ютерних програм.
Вкотре ми переконались у цьому, дещо ретельніше глянувши на найближче оточення тепер вже відомого широкому загалу заступника Генпрокурора Анатолія Даниленка. Звернули ми на нього увагу зовсім не через те, що він є найпоказовішим прикладом. Просто, нагадаємо, так співпало, що журналістка телепрограми «Наші Гроші» Аліна Стрижак отримала погрози під час підготовки сюжету саме про маєток заступника Генпрокурора Олександра Даниленка. Відповідно, бажання журналістів «НГ» придивитись до оточення цього прокурора теж співпали.
Як показала наша скромна розвідка, що не претендує на вичерпність, бізнес у сім’ї Даниленка – стандартний: земля (ось тут більше фотографій його маєтку під Києвом), квартири, будинки.
Щоправда, одразу каємось: ми не знайшли однієї важливої деталі. Усе таки в девелоперсько-ріелторський бізнес приходять, як правило, маючи купу грошей. Однак нам так і не вдалось знайти у сина замгенпрокурора і його друзів бізнесу, який би генерив кеш.
Геннадій Ільїн
Про «друзів» ми написали не випадково. Важливим учасником цієї групи бізнесменів є чоловік, який досі залишався поза увагою широкого загалу. Мова йде про Геннадія Ільїна.
Кілька місяців тому Ільїн отримав мандат депутата Київради і ввійшов до провладної фракції «УДАР-Солідарність» Кличка-Порошенка. У ЗМІ ж його минуле описано скупо, але красномовно – бригадир авторитета Салохи, а пізніше начальник охорони бізнесмена Петра Порошенка. На державній службі не був і громадською роботою не займався. У своїй біографії вказує, що обіймав керівні посади у приватних компаніях, більшість з яких контролювалася його родиною та Даниленками.
Що ж стосується самого заступника Генпрокурора, то до бізнесових успіхів він причетним бути ніяк не може, оскільки весь свій життєвий шлях він провів на державній службі. Судячи з офіційної біографії Анатолія Даниленка, його кар’єра з середини 2000-х років нерозривно пов’язана з Віталієм Яремою (див. довідку).
Тому не дивно, що після призначення Яреми Генпрокурором Даниленко одразу став його заступником, і тепер відповідає за кадри, а також матеріальне забезпечення, зокрема очолює тендерний комітет ГПУ.
А тепер повернемось до матеріальних надбань заступника Генпрокурора та його друзів.
Почнемо із вкрай дражливого об’єкта – торгового центру на Львівській площі, 8б у Києві. Споруда увійшла у десятку найскандальніших забудов столиці.
Тут мав бути фонтан, однак під час реконструкції виріс торговий центр
Раніше на цьому місці був звичайний фонтан. У 2008 році Київрада злила ділянку, на якій він знаходився, через схему «реконструкції», як бонусом «реставратору» дозволили облаштувати там підемний заклад торгівлі. Однак після покращень проекту для фонтану місця вже не знайшлося. Сьогодні тут височіє чотириповерхова скляна коробка торгового центру.
Замовником робіт стало ТОВ «Класик» – родинна фірма Ільїна та Даниленків. За даними держреєстру, сьогодні її співвласниками записані Наталія Даниленко (дружина Анатолія Даниленка) і Геннадій Ільїн. Раніше замість матері засновником тут значився В’ячеслав Даниленко, син замгенпрокурора.
Будівництво торгового центру супроводжували протести. Однак протекція власника була настільки сильною, що незгодним прийшлось змиритися. Про всяк випадок нагадаємо, що у 2009-2010 рр. Анатолій Даниленко працював у Київському ГУМВС заступником Віталія Яреми. Так склалося.
Інші об’єкти, що контролюються людьми заступника Яреми, теж мають цікаву передісторію. Наприклад, нежитлове приміщення на пров.Бехтерівському 12б.
Раніше тут знаходився Відділ спеціальної міліції при ГУ МВС України в м. Києві. А у 2007 році (знову ж таки, коли Ярема очолював столичну міліцію) приміщення за цією адресою були включені до об’єктів, що підлягають приватизації фірмами нечужими Даниленку та Ільїну (ПП «Ліга А», ТОВ «Патріот», ТОВ «БК «Солтеко»). Не будемо влізати у павутиння прізвищ людей, на яких заводили ці компанії. Зауважимо тільки, що Геннадій Ільїнбув заступником директора «Ліга А».
У мережі Інтернет можна знайти оголошення про продаж цього приміщення тією ж конторою, що займається офісами на Львівській площі. Господарі люб’язно пропонують фото того, що тепер зсередини виглядає дійсно краще за міліційний відділок.
Будинок на бульварі Перова, 10-12 починали зводити заради житла для міліціонерів
Також минулого року чоловік на ім’я Микита (саме так звуть сина Геннадія Ільїна) пропонував придбати підземні паркінги на бульварі Перова 10-12 – адреса дуже знакова для Даниленка і Яреми.
Будинок на бульварі Перова, 10-12 починали зводити заради житла для міліціонерів
Саме тут зводили будинок для ГУ МВС в м.Києві. Схема проста: міліція віддала під проект землю, а приватна фірма ТОВ «Авантар» стала забудовником і отримати 80% квартир, міліціонери – 20%. Скажімо так – небагато. Засновником фірми «Авантар» був Анвар Джаксибергенов, партнер Геннадія Ільїна по ТОВ «Вівантек». Так, Віталій Ярема від імені столичного МВС віддав землю будівництво для оточення свого зама. Злі язики пізніше казали, що договір виявився для МВС дуже невигідним. Однак оперуватимемо лише фактами.
Вони ж свідчать, що у 2010 році, після зміни політичного режиму, у «Авантару» виникли фінансові проблеми, і він відмовився від подальшої участі у проекті, посилаючись на відсутність коштів і відступив свої права по договору «Київміськбуду» (зауважимо, що саме у 2010 році Ярема пішов з посади начальника ГУ МВС у м.Києві).
У свою чергу «Київміськбуд» мав компенсувати фірмі «Авантар» витрати, пов’язані з будівництвом, на суму 67,40 млн грн. – з них 9,93 млн грн. через перерахування грошових коштів, а решта у вигляді квартир на 57,47 млн грн.
Сінний ринок за своїх найкращих часів
Ми не знаємо, яку частку проекту віддав «Авантар», однак, судячи із оголошень, якесь майно таки лишилось.
Ще одна фірма Ільїних – ТОВ «Орест» засвітилася у гучному довгобуді неподалік Львівської площі на вул. Воровського, 17. Раніше тут знаходився Сінний ринок, зведений у 1958 році і на той час найбільший критий торговий комплекс в СРСР. У 2005 році його знесли, хоча спершу були плани тільки реконструювати.
Дозвіл на знесення Сінного ринку і будівництво на його місці 14-поверхового торгівельного центру у 2004 році отримали дві компанії – ТОВ «Фірма «Ферро» і ТОВ «Сінний ринок». Однак після знесення ринку будівельні роботи забуксували і зрештою в оборудку включилася нова контора – фірма «Орест».
Почавши з оренди, забудовник зрештою у 2010 викупив землю. Правда мерія оспорювала продаж і справа надовго застрягла у судах. Останнє рішення винесене 11 березня 2014 року на користь фірми «Орест», коли Ярема був ненадовго призначений першим віце-прем’єром. Приблизно через тиждень активісти зафіксували на місці зруйнованого Сінного охоронців і вантажівки, що вивозили сміття.
Знесений Сінний ринок
Засновниками фірми «Орест» були Микита та Євгеній Ільїни (син і племінник Геннадія Ільїна). У 2010 році «Орест» переоформили на ТОВ «Грандіс Інвестментс», яке зареєстроване на кіпрські компанії «Ротег Інвестментс Лімітед», «Елван Холдінгз Лімітед» і белізький офшор – «Бейрок Файненс Лімітед». Однак при створенні директором «Грандіс Інвестментс» був Євгеній Ільїн, а телефон фірми, власники якої сидять буцімто у офшорах, досі той самий що в Євгенія Ільїна – (067) 407-84-87.
Що ж до колишніх орендарів цієї ділянки, то фірмою «Ферро» на початку 2000-х володіли особисто Антолій Даниленко, Геннадій Ільїн і тодішні депутати Київради Ігор Дзвоник і Володимир Дейнега. У 2002 році до складу засновників ввійшла Олена Омельченко, невістка мера Києва Олександра Омельченка. Так що чутки про особисту зацікавленість мера Омельченка у руйнації Сінного не були такими вже надуманими.
Хоча мова, звичайно, не про Омельченка. Цей текст взагалі-то про магію. Тобто про бізнесові успіхи, які неможливо пояснити суто економічними викладками. Так виглядає, що для того, аби правильно розуміти, що коїться у світі, потрібно оперувати не лише цифрами, а й більш ефемерними речами. Наприклад міцною чоловічою дружбою.
Ірина Салій, «Наші Гроші»
Подписывайтесь на наши каналы в Telegram, Facebook, Twitter, ВК — Только новые лица из рубрики СКЛЕП!